<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах політичного монополізму радянської системи загальні суди формувалися та діяли як складова частина системи державних органів, виконуючи невластиві їм функції.

Проголошення України суверенною, правовою, демократичною державою [49][1] з реалізацією принципу розподілу влад [93]2, здійснення багатьох реальних кроків у цьому напрямі, суттєво змінили статус місцевих загальних судів і їх суддів.

У суспільстві все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі.

Згідно з Конституцією України держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Безперечно надійний захист прав і свобод людини та громадянина, як того вимагає Основний Закон України може забезпечити тільки судова система, яка діятиме на загальновизначених демократичних засадах. Відтак одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих суддів, які мають стати основою гарантій прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності в державі.

На даний час в Україні функціонує 671 місцевий загальний суд. В них працює 4550 судів, що становить 2/3 всього суддівського корпусу України. Місцеві загальні суди розглядають по першій інстанції біля 90% всіх судових справ, тобто ці суди є первинною і основною ланкою судової системи, а тому їх робота є індикатором стану судочинства в державі.

Цими судами в Україні за 2003 рік розглянуто біля 6 мільйонів справ і якщо врахувати , що з отих шести мільйонів справ оскаржено приблизно

10 відсотків, 90 відсотків, тобто 5 з гаком мільйонів рішень, ніхто не оскаржує [120][2] важливість і значення роботи місцевих загальних судів важко недооцінювати.

Разом з тим вітчизняна правова наука приділяє належну увагу вивченню організації роботи Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду, апеляційних судів, однак з поля зору випустила основну ланку правосуддя місцеві загальні суди.

Організація роботи місцевих загальних судів потребує детального вивчення і аналізу, так недопустимим є ті факти, що вже майже два роки в місцевих загальних судах відсутня Інструкція з діловодства, відсутнє Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду, звужені права та компетенція голови місцевого суду, відсутня спеціалізація по розгляду справ серед суддів цих судів, чітко не розмежована компетенція судових розпорядників та судової міліції.

Поза увагою науковців залишилася динаміка становлення місцевих загальних судів, організаційно – правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів, проблеми реалізації міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Тому актуальність розробки названих проблем не викликає сумнівів.

Втілення в життя визначених Конституцією орієнтирів побудови судової системи, визначення правового статусу місцевих загальних судів в цій системі потребує насамперед, проведення ґрунтовного наукового аналізу. В той же час, у сучасній правовій науці, проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів ще жодного разу не ставали предметом спеціального дослідження.

Тобто реалізація положень Концепції судово-правової реформи, схваленої Верховною Радою України 28 квітня 1992 року [32][3] щодо перебудови вітчизняної судової системи в цілому і в місцевих загальних судів, як первинної ланки системи, зокрема, далеко не проста і швидкоплинна в часі справа.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії держави і права правничого факультету Національного Університету “Острозька Академія” в межах і відповідно до Державної цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації і діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави” (державна реєстрація № 0186.0.099031). та плану науково-дослідної роботи Національного університету “Острозька академія” на 2003-2004 роки (протокол вченої ради №2 від 25 вересня 2003 року) та плану науково-дослідної роботи кафедри історії та теорії держави і права Національного університету “Острозька академія” за темою: “Здійснення судово-правової реформи в Україні, гарантування прав фізичних і юридичних осіб України правовими засобами”.

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національного університету “Острозька Академія” 26 червня 2003 р. (протокол № 11).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на вдосконалення організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в аспекті здійснення судової реформи в Україні. Формулювання пропозицій, спрямованих на удосконалення Конституції України, законів України “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про судоустрій України”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, “Про Вищу Раду юстиції”, КПК України та ЦПК України.

Дослідження цієї мети вимагає вирішення таких найважливіших завдань:

- дослідити теоретичні аспекти реалізації конституційних положень про судову владу та її основних функціях;

- проаналізувати становлення місцевих загальних судів, як суб’єктів судової влади в історії України;

- визначити основні напрями подальшого розвитку місцевих загальних судів в процесі проведення судово-правової реформи;

- дослідити структуру та повноваження місцевих загальних судів при реформуванні судової системи і правосуддя в Україні;

- дослідити зміст конституційних гарантій незалежності місцевих загальних судів та їх суддів, науково обґрунтувати зміни до норм Закону України “Про судоустрій України”, які регулюють діяльність суддівського самоврядування;

- проаналізувати стан реалізації міжнародно-правових стандартів в діяльності місцевих загальних судів та реалізацію міжнародно-правових стандартів, що до статусу суддів місцевих загальних судів в законодавстві України;

- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює організацію і функціонування місцевих загальних судів, як основних ланок судової системи України.

Об’єктом дослідження – є теоретичні, методологічні та процесуальні проблеми правового регулювання суспільних відносин пов’язаних з організацією та функціонуванням місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні.

Предметом даного дослідження – є правове регулювання організації та функціонування місцевих загальних судів в період проведення реформування судової системи України, що визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України “Про судоустрій”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, Указами Президента “Про державну судову адміністрацію”, Положенням “Про Раду суддів України” та іншими нормативно-правовими актами.

Методи дослідження. При здійсненні наукового пошуку використано в поєднанні теоретичний та прикладний типи дослідження. Їх спрямовано на розкриття правових проблем організації та діяльності місцевих загальних судів.

До основних серед дослідницьких методів, що використовувались при написанні дисертаційного дослідження належить загальний метод пізнання для всіх наук – метод діалектики. Згідно з його принципами всі явища природи і суспільного життя органічно взаємозв’язані і взаємозумовлені. Вони залежать одне від одного і перебувають у постійному русі і розвитку і саме з окремих явищ формується єдність їх складових частин і властивостей.

Серед спеціально-наукових методів пізнання можна виділити структурно-функціональний метод, що передбачає розгляд будь-якого явища як системного з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів (підрозділ 1.1).

Але особливе місце тут займає формально-догматичний метод, який досліджує “догму” права. Інколи цей метод називають спеціально-юридичним. Серед інших методів дослідження в галузі правових проблем йому належить чільне місце. Цей метод включає такі прийоми, як опис і аналіз правових норм і правовідносин, їх пояснення і тлумачення, класифікацію (підрозділи 1.3;). З допомогою таких прийомів досліджувались зміст та юридична природа поняття місцеві загальні суди, описувалися і аналізувалися правові принципи діяльності місцевих загальних судів в судовій системі України, здійснювалася зовнішня наукова обробка емпіричного матеріалу, досліджувались юридичні факти, формулювались визначення та загальна концепція наукового пошуку (підрозділ 1.2). Особливо велику роль зіграв формально-догматичний метод у систематизації та класифікації розрізненої системи суспільних відносин які виникають внаслідок функціонування місцевих загальних судів у єдине органічне ціле. На його основі створювалося підґрунтя для дослідження згаданих відносин на предмет досконалості їх законодавчої бази, вироблення рекомендацій для практичної діяльності, визначення шляхів удосконалення в найкращому варіанті (підрозділ 2.1).

За допомогою наступного методу – порівняльно-правового дослідження, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне й особливе у становленні і діяльності місцевих загальних судів, виявлялися спільні і відмінні риси судових органів . Порівняльно-правовий метод пізнання використовувався, також, як засіб розкриття особливостей місцевих загальних судів в інших країнах, спосіб аналізу, виявлення окремих переваг організації діяльності місцевих судів у інших державах і спроб перенесення їх на вітчизняну дійсність (підрозділи 2.2; ).

Метод конкретно-соціологічного дослідження включає такі прийоми як особисте спостереження за діяльністю місцевих загальних судів та посадових осіб судової влади, усне опитування службових осіб органів судової влади, анкетування, співбесіди (підрозділ 2.1). Ці прийоми цінні тим, що забезпечують одержання необхідної інформації і фактів безпосередньо із самого життя. Велике значення при використанні методу конкретно-соціологічного дослідження має судова практика. Саме з матеріалів практики одержувалися фактичні дані, на базі яких перевірялася ефективність діючого законодавства, формулювалися рекомендації і пропозиції щодо його покращення.

За допомогою історичного та порівняльно-історичного методу ретроспективно, тобто не догматично, а в динаміці, розглядалася вся панорама явищ дослідження, в єдності з історичним досвідом враховувалося усе позитивне і цінне що було нагромаджено наукою за увесь шлях розвитку, з’ясовувалося закономірне і випадкове, загальне і

особливе у змісті правовідносин виникаючих в сфері судоустрою (підрозділ 1.2).

Кожен з них у конкретному випадку використовувався не окремо, а в поєднані з іншими. Була здійсненна спроба інтегративного підходу дослідження проблем місцевих загальних судів в судоустрої України на сучасному етапі, який базується на комплексному застосуванні всіх інших методологічних підходів, синтезованих у спеціально-юридичному та соціологічному підходах, які у своїй єдності відобразили багатоаспектне бачення становлення судової системи: закономірності її формування та забезпечення державою, втілення в предметно-практичній діяльності місцевих загальних.

Фактологічна база дисертації базується на матеріалах юридичної практики, узагальненої в науково-практичних, методичних та інформаційних виданнях, судової практики, нормативно-правових актах органів виконавчої влади, зокрема, обласних державних судових адміністрацій України.

Різні аспекти проблеми організації та діяльності місцевих загальних судів в Україні тією чи іншою мірою знайшли своє відображення у докторських дисертаціях Кульчицького В.В.[106][4], Толочка О.М. [210][5], Ткаченка Ю.В. [207][6], кандидатських дисертаціях Білової О.В. [13][7], Смородинського В.С. [194][8], Подкопаєва С.В. [165][9], Гогуся О.В. [36][10], Москвич Л.М. [133][11], в монографічних роботах Шемчушенка Ю.С. [223][12], Погорілка В.Ф., Авер’янова В.Б., Кривенко Л.Т., Мурашина Г.О. [164][13], Селіванова А.О. [186][14],

Сташиса В.В., Тація В.Я. [196][15], Тодики Ю.М. [209][16], Маляренка В.Т., [117][17], Молдована В.В. [131][18], Марочкіна І.Є.,

Сибільової Н.В. [123][19], Мельника М.Ю. [125][20], Кондратьева Я. [92][21].

Російських вчених – Стецовского Ю.И. [201][22], Мишина А.А. [130][23], Гуценко К.Ф., Ковалева М.А. [45][24] та ін.

Однак, ґрунтовних комплексних теоретико-прикладних розробок по даній проблемі не було.

Усі зазначені вище, а також чимало інших праць науковців та власний багаторічний практичний досвід роботи автора на посаді голови місцевого загального суду послужили науково-теоретичною основою даного наукового пошуку.

Наукова новизна дослідження визначається як вибором маловивченої проблеми так і обґрунтуванням винесених на захист положень, які мають важливе значення як для розвитку правової теорії, так і правозастосовчої діяльності місцевих загальних судів.

Наукова новизна дисертації полягає перш за все в тому, що це одне з перших в українській науці досліджень спеціально присвячене проблемам організації і функціонування місцевих загальних судів в аспекті здійснення судової реформи, які розглядаються в єдності загальних і конкретних питань. Вперше вчинена спроба розкрити в рамках однієї роботи правові засади організації і діяльності місцевих загальних судів, яка охоплює сукупність основних теоретичних і практичних положень, необхідних для характеристики цієї первинної судової ланки. В дисертації дається комплексне і системне обґрунтування організації і діяльності місцевих загальних судів як суб’єктів судової влади в цілому і їх повноваження зокрема, відповідно Конституції України, Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, чинного процесуального і матеріального законодавства. Відповідно до одержаних, в ході дисертаційного дослідження, нових наукових результатів, на захист виносяться зроблені дисертантом узагальнення, оцінки і висновки, нові підходи до вирішення питань поставленої проблеми.

Елементи новизни знайшли вираження у тому, що у вітчизняній правовій науці вперше:

- виділено крім функцій судової влади правосуддя та контролю такі функції судової влади, як дозвільну функцію, організаційну функцію, кадрову функцію, інформаційно-статистичну функцію, розяснюючу функцію, функцію обрання міри запобіжного заходу у вигляді арешту, функція звільнення від покарання і направлення для відбуття покарання. Зроблено висновок про можливість отримання судовою владою нових фунцій у відповідності до ступеня демократичного розвитку суспільства так і позбавлення судової влади від невластивих її функцій;

- розкрито динаміку становлення судової влади в незалежній Україні і визначено такі етапи її становлення:

1. набуття судовою владою самостійного значення в механізмі новоствореної держави до прийняття Концепції судово-правової реформи (1991-1992р.р.);

2. розвиток судової системи до прийняття Конституції України (1992-1996р.);

3. розвиток судової системи у руслі реалізації чинної Конституції України до прийняття Закону України “Про судоустрій України” (1996-2002р.р.);

4. реформування судової системи на сучасних демократичних засадах;

- визначено теоретичні основи та обґрунтовано можливості реформування місцевих загальних судів в судовій системі України у відповідності до європейських стандартів, запропоновано розробити “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки” в якій передбачити:

1. надання місцевим загальним судам статусу юридичної особи;

2. введення в штат місцевого загального суду посад заступника голови з питань матеріально-технічного забезпечення з правами підпису на банківських документах і бухгалтера;

3. надання права голові місцевого суду рекомендувати суддів цього суду на посади його заступників;

4. законодавчо передбачити в державному бюджеті України контрольні цифри фінансувань на кожний місцевий суд;

5. надання голові місцевого суду права ініціювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевого суду перед кваліфікаційною комісією суддів;

6. спростити порядок оформлення процесуальних документів, які виносяться місцевими загальними судами;

7. процесуально закріпити розгляд всіх категорій справ по першій інстанції за місцевими судами дотримуючись принципу рівності перед законом;

8. запровадити обов’язкову спеціалізацію в місцевих загальних судах серед суддів по розгляду кримінальних та цивільних справ;

9. розробити диференційований порядок сплати державного мита при зверненні до суду у відповідності від отриманого річного прибутку заявника;

- уточнено поняття “судова влада”, “місцеві загальні суди загальної юрисдикції”, “місцеві міжгалузеві суди загальної юрисдикції” його сутність у сучасних умовах;

- розкрито особливості адміністративно-правового статусу голів, суддів місцевих загальних судів, працівників апарату цих судів та судових розпорядників, розроблено проект Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду та судових розпорядників де передбачено функціональні обов’язки кожного працівника апарату місцевого загального суду;

- дістала подальшого розвитку система гарантій незалежності та недоторканості суддів місцевих загальних судів в законодавстві України в порівнянні з міжнародно-правовим стандартами щодо статусу суддів внаслідок чого запропоновано змінити правовий статус органів суддівського самоврядування;

- розкрито роль та значення законів, підзаконних нормативно-правових актів організаційного характеру в становленні і функціонуванні місцевих загальних судів;

- запропоновано значну кількості уточнень, змін та нововведень до Конституції України, Законів “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, Закон України “Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004р.; КК України; КПК України; ЦПК України; КУпроАП та іншого чинного законодавства в організації і функціонуванні місцевих загальних судів, зокрема запропоновано розробити “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки”, проекту Положення про функціональні обов’язки працівників суду та судових розпорядників, проекту Інструкції про діловодство в місцевих загальних судах

Практичне значення результатів, одержаних дисертантом, полягає в тому, що, також можуть бути використанні:

- у сфері науково дослідницької діяльності, так як окремі положення в дисертації є дискусійними, що в свою чергу може стати основою для подальших наукових досліджень проблем судової влади в цілому і її основних ланок – місцевих загальних судів;

- у навчально-методичному процесі результати використанні у виданні навчального посібника “Судова влада в Україні” автором з грифом Міністерства освіти і науки України, а також розроблені положення і висновки можуть використовуватися при читанні лекційних курсів “Організація судових і правоохоронних органів”, “Організація роботи в суді”, “Організація судової влади” і проведенні практичних занять;

- у правозастосовчій сфері (діяльності місцевих загальних судів);

- процесі вдосконалення законодавства (внесення змін і доповнень до Конституції України, Законів України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів”, “Про Вищу раду юстиції”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” Закон України “Про порядок обрання на посаду і звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана на кафедрі історії та теорії держави і права правничого факультету національного університету “Острозька академія”, обговорена на засіданні кафедри 27 серпня 2004 року, протокол №1 та на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів 26 жовнтя 2004 року, протокол №2. Окремі питання дисертації доповідались на щорічних підсумкових наукових конференціях викладачів, аспірантів та студентів Національного університету “Острозька академія” у 2001, 2002, 2003 роках; неодноразово на засіданні кафедри історії та теорії держави і права правничого факультету Національного університету “Острозька академія”; на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” 20 квітня 2002, 23 квітня 2003 року, 21 травня 2004 року в м. Острог.

На регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” в юридичному інституті Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника 16 квітня 2004 року в м. Івано-Франківську, Міжнародній науково-практичній конференції “Судова-правова реформа в Україні: проблеми і перспективи” в Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича.

За результатами дослідження сформульовано та подано до Верховної Ради України пропозиції по вдосконаленню Конституції України, проекту Закону України “Про судоустрій України” 26 березня 2004 року.

Публікації. За результатами дослідження автором видано навчальний посібник “Судова влада в Україні” з грифом Міністерства освіти і науки України, опубліковано 17 одноосібних наукових статей, в тому числі 11 – у фахових наукових виданнях, затверджених ВАКом України, а також в трьох тезах наукових повідомлень.

Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які охоплюють сім підрозділів, висновків, переліку нормативних актів та використаної літератури та додатку. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки, із них основного тексту 187 сторінок в тому числі список використаних джерел на 18 сторінках, який складається з 248 найменувань та додатку.

<< | >>
Источник: Штогун Сергій Григорович. Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків –2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Розділ III ВСТУП НА ДИПЛОМАТИЧНУ СЛУЖБУ
  2. Стаття 12. Вступ на дипломатичну службу
  3. Стаття 13. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу
  4. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. Вступление в законную силу обвинительного приговора в отношении главы муниципального образования
  12. ВСТУП