<<
>>

ВИСНОВКИ.

1. Підсумовуючи дослідження питань організації і функціонування місцевих загальних судів загальної юрисдикції в Україні ми вбачаємо ряд правових, економічних, соціологічних проблем в організації та функціонуванні місцевих загальних судів.

Одним із стратегічних завдань розвитку державності в Україні було і залишається проведення судово-правової реформи, яка передбачає становлення в українській державі незалежних місцевих загальних судів, що складають основу судової системи України, діяльність яких повинна бути спрямована на захист прав людини, забезпечення соціальної стабільності та режиму законності у державі, що має реалізовуватися виключно засобами правового характеру. Основними завданнями судово-правої реформи в Україні є піднесення соціального престижу суду внаслідок створення сильної, незалежної та неупередженої судової влади. Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме виключно на засадах, визначених Конституцією, а саме: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості та ін., в умовах незалежності і недоторканності суддів. Важливо відмітити, що нарівні з такими основними функціями судової влади як здійснення правосуддя та конституційного контролю судова влада здійснює: контрольну функцію; дозвільну функцію; організаційну функцію; кадрову функцію; інформаційно-статистичну функцію; роз’яснюючу функцію; функцію обрання міри запобіжного заходу у вигляді арешту; функцію звільнення від покарання і направлення для відбуття покарання.

2. Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 року серед основних завдань передбачає перебудову судової системи в цілому і місцевих загальних судів, як первинної ланки цієї системи зокрема. Реформувати судочинство – це далеко непроста і швидкоплинна в часі справа, але орієнтири визначені в Конституції України і вони поступово втілюються в життя.

Однак не дивлячись на ці заходи, досі не має відповідного офіційного програмного документа щодо подальшого розвитку та реформування судової системи, який відповідала би вимогам сьогодення. Проблема реформування судової системи України полягає в намаганні створення чотирьохступеневої судової системи, яка не відповідає європейським стандартам. Питання правового визначення організації та діяльності судової системи в цілому і її органів ще потребує глибокого наукового аналізу та оцінки, а тому ми вважаємо передчасною констатацію успіхів вітчизняної правотворчості у цій сфері і вважали б за доцільне запропонувати:

Внести зміни до Конституції України назвавши VІІІ розділ не “Правосуддя”, а “Судова влада”.

Створити в Україні трьохступеневу судову систему судів, яка відповідала б європейським стандартам і з цією метою:

- законодавчо закріпити судами першої інстанції – місцеві суди, судами апеляційної інстанції – апеляційні суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; касаційною інстанцією – Верховний Суд України;

- реорганізувати Апеляційний суд України з передачею його функцій апеляційним судам Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

- реорганізувати Вищий адміністративний суд України з передачею його функцій і штату суддів судовій палаті в адміністративних справах;

- реорганізувати господарські суди в цивільні з передачею їх функцій міжгалузевим судам загальної юрисдикції;

3.

Законодавчо закріпити обрання суддів на адміністративні посади:

- голову Верховного Суду України – з’їздом суддів України;

- голову апеляційного суду – конференцією суддів;

- голову місцевого суду – загальними зборами суддів.

4. Реорганізувати державну судову адміністрацію в управління судової адміністрації Верховного Суду України, вивівши його із підпорядкування виконавчої влади і створити низові структури даного управління.

5. Розробити і прийняти “Концепцію вдосконалення організації та діяльності місцевих загальних судів на 2005-2010 роки” якою передбачити ряд заходів по вдосконаленню роботи місцевих загальних судів в напрямку їх незалежності та самостійності в зв’язку з чим:

- надати місцевим загальним судам статусу юридичної особи із самостійним балансом та рахунком в установах банку;

- передбачити в штаті місцевого суду заступника голови суду по господарських питаннях з правом підпису на банківських документах та бухгалтера;

- в Законі України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та на наступні роки необхідно передбачати належний процес формування бюджету в частині фінансування місцевих загальних судів з тим, щоб виділених коштів було достатньо для здійснення незалежного судочинства. Видатки на утримання судів повинні передбачити у цьому Законі окремим рядком для кожного суду.

- надати право голові місцевого суду рекомендувати суддів на посади його заступників;

- надати голові місцевого суду право ініціювати дисциплінарне провадження стосовно суддів місцевого суду перед кваліфікаційною комісією суддів;

- процесуально закріпити розгляд всіх категорій справ по першій інстанції за місцевими судами дотримуючись принципу рівності перед законом;

- законодавчо закріпити обов’язкову спеціалізацію в місцевих загальних судах серед суддів по розгляду кримінальних та цивільних справ.

- розробити і прийняти диференційований порядок сплати державного мита при зверненні до суду у відповідності від отриманого річного прибутку заявника;

7. Розробити і прийняти Інструкцію про порядок ведення діловодства в місцевих загальних судах.

8. Розробити і прийняти Положення про функціональні обов’язки працівників апарату суду та судових розпорядників де передбачити функціональні обов’язки кожного працівника апарату місцевого загального суду;

9. Конституційно-правові гарантії незалежності і недоторканості суддів є невід’ємною складовою частиною незалежності місцевих загальних судів.

Зокрема такі гарантії закріпленні не тільки в чинному законодавстві нашої країни, вони випливають із ст. 6-1 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод” прийнятої в м. Римі 4 листопада 1950 року якою передбачено право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

На першій позиції серед цих гарантій стоїть особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів. Разом з тим вагомим недоліком порядку першого призначення на посаду судді місцевого суду строком на 5 років є відсутність конкурсного відбору кандидатів на цю посаду.

На нашу думку є необхідність в створенні конкурсної комісії по відбору кандидатів для призначення на посаду судді місцевого суду і розробці Положення про конкурсні комісії суддів.

10. Переглянути правові норми, які регулюють компетенцію органів суддівського самоврядування і привести їх у відповідність до Конституції України, зокрема:

- виключити із компетенції членів Ради суддів України право ініціювання дисциплінарної відповідальності суддів;

- ввести квоту участі голів судів та їх заступників в керівних органах суддівського самоврядування не більше ¼ від загальної кількості їх членів;

- законодавчо закріпити перелік питань в діяльності судів по яких можуть проводити перевірки органи суддівського самоврядування.

11. Реалізовуючи міжнародно-правові стандарти щодо статусу суддів місцевих загальних судів в законодавстві України слід в першу чергу враховувати вимоги Європейської Хартії про закон про статус суддів прийнятої 10 липня 1998 року в м. Лісабоні. Зокрема в Хартії враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав й основних свобод людини, що передбачає право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону; основні принципи Організації Об’єднаних Націй про незалежність суддів, схвалені Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у листопаді 1985 року; рекомендації N R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи щодо незалежності, ефективності і ролі суддів.

Разом з тим ми вважаємо що основною проблемою реалізації міжнародних правових стандартів що до статусу суддів в законодавстві України є положення Хартії, що при прийнятті нових законів або внесенні змін в чинне законодавство не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

З метою усунення порушень даної міжнародно-правової норми ми вважаємо слід:

- визначити п. 2. ст. 13 Закону України “Про статус суддів” в попередній редакції до змін внесених Верховною Радою України 8 жовтня 1999 року;

- внести в КК України статті, якими передбачити кримінальну відповідальність за наклеп та образу судді;

- визначити строк призначення судді на посаду голови районного суду у відповідності до редакції ст. 23 Закону України “Про судоустрій” від 5.06.1981 року із внесеними змінами;

- розширити повноваження голови місцевого районного суду у відповідності до ст. 26 Закону України “Про судоустрій” від 5.06.1981 року із внесеними змінами.

<< | >>
Источник: Штогун Сергій Григорович. Правові проблеми організації і функціонування місцевих загальних судів в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків –2004. 2004

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ.:

  1. Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
  2. Стаття 101. Вимоги до висновку експерта
  3. Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.
  4. Стаття 98. Вимоги до висновку експерта
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. ВИСНОВКИ
  11. Висновки до Розділу 1
  12. Висновки до Розділу 3
  13. Висновки до розділу 1
  14. Висновки до розділу 2
  15. Висновки до розділу 1.
  16. ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ