Європейська (континентальна) модель.

Аналізуючи дану форму участі народу в правосудді, багато науковців роблять висновок про те, що шеффени, будучи, як і присяжні, людьми з народу, на відміну від присяжних питання про винуватість вирішують не незалежно від судді-чиновника, а разом з ним, під його керівництвом, і, покладаючись на його досвід, зазвичай схиляються до його точки зору^[75].

Якісна відмінність присяжних від народних засідателів полягає в тому, що за участі останніх у відправленні правосуддя погіршується можливість залучення до суду більш зручних, менш справедливих і принципових громадян. Кількісний компонент (12 присяжних) і наявність представників різних соціальних груп вносять в судовий процес більш відчутний елемент суспільного контролю.

На відміну від народних засідателів присяжні до судового розгляду не знайомляться з матеріалами провадження, тому у них не формується упередженість і вони максимально об’єктивні і неупереджені. Колегіальність під час призначення покарання є більш притаманною країнам континентального права, оскільки передбачає покарання більш справедливе, обране з урахуванням думки декількох осіб, попереджає корупцію, викликає більшу повагу з боку учасників процесу, крім того обране покарання при цьому є знеособленим. При обранні покарання суддею одноособово в країнах загального права частіше використовується таблиця покарань, яка враховує тяжкість вчиненого злочину і особу підсудного. При цьому особа підсудного повинна бути належним чином вивчена, для чого в англосаксонському процесі суддя може винести вирок через значний проміжок часу після останнього судового засідання - два місяці. В США існує інструкція конгресу у вигляді таблиці, де по вертикалі розташовані 43 рядки (градація злочинів за тяжкістю) і 6 колонок по горизонталі (характеристика особи підсудного). Вид і міра покарання визначається перетином координат в даній інструкції.

76

виносить вирок .

Франція.

Зробимо аналіз участі народного елементу у відправленні правосуддя у Франції. Потрібно зазначити, що суду присяжних в традиційному англійському варіанті у Франції не має. Єдиною судовою установою, де в розгляді кримінальних справ беруть участь не професіонали, а «народні елементи», є суд ассизів. КПК Франції 1808 року закріпив конструкцію суду ассизів, яка дозволяла відносити його до суду присяжних, який мав, однак, деякі особливості порівняно з англійським класичним зразком.

Французький суд ассизів складався тоді з двох окремих частин: колегії коронних суддів (в кількості від 3 до 7 чоловік), що вирішувала питання про розмір покарання та процесуальні питання, які виникали в ході судового розгляду, а також лави з 12 присяжних (жюрі), до компетенції якої належало вирішення питання про винність особи. У такому вигляді суд ассизів проіснував майже півтора сторіччя.

У період фашистської окупації у Франції було прийнято низку законів, згідно з якими, по-перше, питання про винність і покарання мало вирішуватися суддями професіоналами і непрофесіоналами спільно, по-друге, був скорочений склад жюрі присяжних до 6 осіб, а кількість професійних суддів у складі суду ассизів залишилася незмінною - 3 особи. Однак повного злиття колегій не відбулося: під час судового засідання розгляд процесуальних питань здійснювався без участі представників народу. ^[76]

Нова редакція КПК 1958 року збільшила кількість присяжних до 9 осіб, що пов’язано, ймовірно, зі спірними ситуаціями, які виникали під час винесення вердикту з метою запобігання можливості рівної кількості голосів. Пізніше також відбулися зміни і станом на сьогодні суд асизів у Франції діє у складі трьох професійних судів та шести народних засідателів^{[77] [78].}

Саме цим можна пояснити не тільки професіоналізацію суду ассизів, посилення в ньому ролі суддів-професіоналів, а й неухильне скорочення підсудних йому кримінальних справ за допомогою зміни законодавчої бази, яка передбачає переведення багатьох злочинів в розряд кримінальних проступків. Таким чином, діючі на даний час у Франції суди ассизів розглядають менше 3000 кримінальних справ на рік, тобто дуже незначну

.. • • -78

частину від загальної кількості справ, які надходять до судів .

На еволюцію французького суду за участю представників з народу, на скорочення сфери його застосування впливають також й інші чинники, зокрема специфіка деяких злочинів, ускладнення їх складів. Зокрема, прийняття законів від 21 липня 1982 року (про введення в дію нового Кодексу військової юстиції), від 9 вересня 1986 року (про боротьбу з тероризмом) та від 16 грудня 1992 року (про введення в дію нового КК Франції) потягло за собою внесення відповідних змін та доповнень до кримінально- процесуального законодавства. Ці зміни призвели до того, що судовий розгляд кримінальних справ про військові злочини і проступки, злочини проти інтересів нації, про терористичні акти, злочини пов’язані із торгівлею наркотиками, розглядаються в судах ассизів взагалі без участі представників народу. В такому випадку до складу суду входить сім професійних суддів, один з яких виконує функції головуючого^[79].

С 1 січня 2001 року, винесені судом асизів вироки, протягом десяти днів, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку засудженим, прокурором, цивільним позивачем та відповідачем в частині цивільного позову. Особливістю цього порядку є те, що судом апеляційної інстанції виступає інший суд ассизів, який діє у складі трьох професійних суддів та дев’яти членів жюрі^[80].

Отже, на сьогодні суд асизів у Франції складається з трьох професійних суддів, якими є: Президент (Голова Палати в апеляційному суді), два засідателі (радники Апеляційного суду або судді Верховного суду) та шести присяжних (жюрі).

Присяжними можуть бути громадяни, чоловічої або жіночої статі, що відповідають встановленим законом вимогам, зокрема: досягли двадцятитрирічного віку, вміють читати і писати французькою мовою, користуються політичними, цивільними і сімейними правами і не підпадають під випадки позбавлення права виконувати функції присяжних і випадки несумісності посад, передбачені законодавством (ст. 255 КПК Франції) .

Відповідно до вимог Кримінально процесуального кодексу Франції (ст. 256)

досить широке коло осіб позбавлені права виконувати функції присяжних. Це,

зокрема такі: особи, засуджені до кримінального покарання у вигляді не

менше шести місяців тюремного ув’язнення за вчинення злочину або

проступку; особи, притягнуті до кримінальної відповідальності та особи, щодо

яких є мандат на затримання або арешт. До цієї категорії також належать

державні та муніципальні службовці, відсторонені від виконання обов’язків;

юристи, яким заборонено займатися юридичною практикою; адвокати, яким

заборонено займатися адвокатською практикою; не відновлені в своїх правах

банкрути; особи, що не з’явилися на сесію суду в якості присяжних та

позбавлені за це права виконувати функції присяжних за рішенням суду;

особи, над якими встановлено піклування, а також особи, поміщені в • • 82

психіатричні клініки .

Утворення складу жюрі проводиться в наступному порядку. У районі компетенції кожного суду присяжних складається щорічний список ( La liste an-nuelle) членів жюрі у кримінальних справах. Цей список включає в себе, зокрема у департаменті Сена 1800 присяжних, в інших районах діяльності суду до складу присяжних включають по одному присяжному від 1300 осіб, щоб загальне число присяжних було не менше 200. Число присяжних, включених до щорічного списку, в квітні кожного року (в Парижі -в червні) за рішенням префекта розподіляється за муніципалітетами або групами муніципалітетів пропорційно офіційним даним про чисельність населення.

В кожному муніципалітеті мер публічно витягує згідно з жеребом за списком, затвердженим префектом, імена громадян, які потенційно можуть бути присяжними. За результатами жеребкування складають попередній щорічний список кандидатів у присяжні. Якщо жеребкування проводиться для групи муніципалітетів, то жеребки витягує мер, названий у рішенні префекта. В термін до 15 липня попередні списки відсилають за місцем засідання судів ^[82] ассизів. Мер повинен повідомити осіб, відібраних за жеребом, про те, що вони повинні будуть виконувати обов’язки присяжних.

У місці засідання суду асизів попередні списки розглядає комісія, що діє під керівництвом президента апеляційного суду або його представника. До складу комісії входять голова, троє суддів, призначених Генеральною асамблеєю суду, в якому проходить засідання суду асизів, а також генеральний або окружний обвинувач або їх представник, президент асоціації юристів за місцем знаходження суду або його представник; п’ять членів, призначених окружною муніципальною радою, а для Парижа-Радою Парижа. Комісія ухвалює рішення більшістю голосів. При рівності голосів вирішальним вважається голос голови. Попередні списки остаточно складають в тому ж порядку, в якому були названі (за жеребом) імена кандидатів у присяжні. Список підписують члени комісії, і він передається на зберігання. На додаток до цього списку комісія щорічно готує спеціальний список додаткових присяжних у кількості, встановленій міністром юстиції для кожного суду асизів.

Не менш ніж за тридцять днів до початку сесії суду асизів президент апеляційного суду або його делегат, або президент окружного суду чи його представник в місці засідання суду асизів публічно відбирають за жеребом з щорічного списку 40 громадян для сесійного списку кандидатів у присяжні. Вони також відбирають за жеребом імена 12 додаткових присяжних зі спеціального списку. Якщо серед відібраних кандидатів як у сесійному списку, так і в спеціальному списку, є особи, що не відповідають вимогам закону або виконували обов’язки присяжних протягом п’яти попередніх років, вони негайно замінюються іншими за жеребом. При цьому відбір здійснюється з щорічного списку і з спеціального списку президентом апеляційного суду або президентом окружного суду (їх представниками) в якому буде проходити сесія суду ассизів. Принаймні за п’ятнадцять днів до початку сесії секретар суду ассизів викликає поштою номінованих кандидатів, повідомляючи їм дату, час і місце проведення сесії.

Законодавством Франції передбачені досить жорсткі заходи забезпечення явки присяжних до суду ассизів. Будь-який громадянин, який не з’явився до суду без достатніх підстав, може бути оштрафований за рішенням суду. Розмір штрафу становить 3750 євро.

В день відкриття сесії секретар суду ассизів здійснює перекличку раніше відібраних присяжних. При цьому зі списку виключають тих, хто незважаючи на раніше прийняті заходи, не відповідає вимогам законодавства, а також кандидатів у присяжні, які є подружжям суддів або перебувають у родинних стосунках (до дядька і племінника включно) з ними. Після цього у сесійному списку має залишитися не менше 23 кандидатур або у випадку, коли суд ассизів має розглянути апеляцію, неменше 26 кандидатів. Додаткові кандидатури поповнюють з числа додаткових присяжних у черговості їх реєстрації.

Коли бюлетені з іменами номінантів витягнуті з урни і оголошені, то спочатку обвинувачений і його захисник, а потім прокурор, заявляють невмотивовані відводи. Обвинувачений має право відвести не більше п’яти присяжних, а прокурор не більше чотирьох під час розгляду справи в першій інстанції. В ході розгляду апеляції на рішення суді асизів обвинувачений має право невмотивовано відвести шість, а прокурор п’ять кандидатів у присяжні. Якщо є кілька обвинувачених, вони можуть об’єднатися для заявлення спільних відводів. У тому випадку, коли вони цього не зробили, черговість заявлення ними відводів встановлюється за допомогою жеребкування. У цьому випадку присяжні, відведені одним обвинуваченим, вважаються відведеними усіма обвинуваченими до того часу, поки не буде вичерпано допустиму кількість відводів. Склад жюрі вважається сформованим, коли будуть відібрані відповідно 6 або 9 беззаперечних присяжних. Статус присяжних прирівнюється до статусу професійних суддів, зокрема жюрі присяжних разом із суддями приймає судове рішення в нарадчій кімнаті і вирішує питання не лише вини особи, але й призначення покарання^[83].

Французьке законодавство містить правила, що обмежують можливість багаторазової участі громадян у судових засіданнях. Якщо громадянин був відібраний за жеребом для участі в судовому засіданні, його ім’я вилучається із сесійного списку і зі списку додаткових присяжних. Таким чином, виходить, що теоретично громадянин може брати участь не більше ніж у чотирьох судових розглядах протягом одного року. Більш того, імена осіб, які виконали функції присяжних, не можуть бути внесені до щорічних списків присяжних і додаткових присяжних протягом наступних п’яти років.

Німеччина.

Суд шеффенів (від нім. Schoffe) у ФРН є різновидом суду присяжних. На відміну від «класичного» (англо-американського) суду присяжних, у суді шеффенів присяжні розглядають справи разом з професійними суддями, маючи з ними практично однаковий обсяг процесуальних прав. Класичний суд присяжних є відокремленою від складу суду колегією, яка вирішує питання про винуватість або невинуватість особи. Натомість суд шеффенів передбачає участь присяжних на всіх стадіях судового процесу, включаючи ухвалення вироку.

Суд шеффенів досить поширений в країнах сучасної Європи. Так, він діє у кримінальному процесі Німеччини (у складі трьох суддів та двох присяжних), Греції (у складі трьох суддів та п’ятьох присяжних), Австрії (у складі двох суддів та двох присяжних), Швеції (у складі трьох або чотирьох суддів та двох або трьох присяжних) тощо.

Питання про те, чи потрібна взагалі участь судових засідателів в ході розгляду кримінальних справ є досить спірним серед німецьких процесуалістів. Більшість аргументів спрямовані проти існування інституту

шеффенів. При цьому, зокрема наголошується на нестачі у них спеціальних знань, впливу на них ЗМІ, наявності ідеї відплати і помсти, а також надання сильної емоційності процесу.

Як зазначає К. Фольк, непрофесіонали на лаві судді це досягнення французької революції і приписані їм функції є відгомоном романтики 19 століття; в даний час багато демократичних правових держав здійснюють судочинство тільки за участі професійних суддів і неможливо довести, що участь непрофесійних членів суду становить підвищену цінність^[84].

При цьому варто зазначити, що ліквідація класичного суду присяжних не викликає у німецьких процесуалістів будь-якої «ностальгії». На думку науковців він виявився непридатним з німецької точки зору і взагалі неможливо чітко розділити, питання факту і питання права^[85]. На іншу думку класичний суд присяжних віджив своє із закінченням існування авторитарних європейських держав, де непрофесіонал менше піддався впливу, ніж професійний суддя^{[86] [87].}

Розглянемо тепер більш детально організацію шеффенської моделі в кримінальному судочинстві ФРН. В Конституції Федеративної Республіки Німеччини вказано: «Вся державна влада виходить від народу і здійснюється народом шляхом виборів і голосувань, а також через спеціальні органи законодавчої, виконавчої та судової влади».

Сучасна система шеффенського суду була сформована після 1975 услід за прийняттям нової редакції Кримінального процесуального кодексу ФРН. У більшості випадків ці суди розглядають справи у суді першої інстанції. Вони формуються в дільничних судах (Amtsgericht) і в земельних судах (Landgericht). Дільничні суди ведуть судовий розгляд за участю шеффенів, коли за результатами судового розгляду обвинуваченому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі від двох до чотирьох років. До складу суду в таких випадках входять два шеффени і один або два професійних судді.

У земельних судах кримінальні справи у першій інстанції розглядають великі штрафні палати (Strafkammer) у випадках, коли передбачуване покарання становить більше чотирьох років позбавлення свободи або поміщення до психіатричного закладу. До складу штрафних палат включаються два шеффени і два або три професійних судді.

В дільничних судах та земельних судах діють також самостійні підрозділи (суди) у справах молоді (неповнолітніх до 21 року), які розглядають справи за обвинуваченням таких неповнолітніх, а також дорослих, якщо потерпілими у таких справах є неповнолітні.

В дільничних судах до їх числа відноситься суд шеффенів у справах неповнолітніх у складі одного професійного судді і двох шеффенів (Jugendschoffen), а в земельних судах - палати у справах неповнолітніх у складі трьох професійних суддів і двох шеффенів.

На відміну від англо-американської системи правосуддя, суди ФРН за участю громадян розглядають також справи у другій судовій інстанції. У даному випадку мова йде про апеляційні суди, які діють у земельних судах. У другій інстанції справи розглядають малі штрафні палати (kleinen Strafkammer) у складі двох шеффенів і одного, двох або трьох професійних суддів^[88].

Тож, шеффени беруть участь у розгляді справи не лише в суді першої інстанції, але й в апеляційній. Таблиця, наведена нижче, дає можливість наочно розмежувати склад суду, за участю шефенів, залежно від виду інстанції та юрисдикції.

Шеффени за своїм процесуальним статусом прирівняні до професійних суддів: разом з ними вони беруть участь у розгляді справи, досліджують докази, задають запитання свідкам, підсудному, експертам, вирішують питання факту, виносять вирок. Але, на відміну від професійних суддів, шеффени мають особливий статус та низку особливих прав і обов’язків. Зокрема, вони не знайомляться попередньо з матеріалами справи. Вони не пов’язані з думкою професійних суддів, що забезпечується принесенням ними присяги. Бути шеффеном вважається почесним громадським обов’язком., в зв’язку з цим шеффени не отримують грошового утримання. Їм виплачуються лише незначні компенсаційні виплати, зокрема за проїзд, інші витрати, пов’язані з роботою в судах, втрата частини заробітної плати та ін.

У німецьких судах шеффени користуються великими правами під час прийняття підсумкових рішень суду. Будь-яке рішення в змішаному суді приймається більшістю в дві третини голосів. Це означає, що в суді, який складається з двох шеффенів і трьох професійних суддів, для прийняття рішення потрібно, як мінімум, чотири голоси. У судах, які складаються з двох шеффенів і двох професійних суддів - три голоси. Таким чином, два шеффени фактично володіють в цих судах правом вето. В судах, які складаються з двох шеффенів і одного професійного судді, непрофесійні судді (шеффени) фактично засуджують чи виправдовують підсудного. В зв’язку з цим, до складу шеффенів відбираються найбільш грамотні особи .

Функцією шеффенів, як представників народу, згідно з офіційно прийнятою в ФРН позицією, є контроль юстиції, забезпечення її прозорості, зміцнення впевненості в справедливості суду, підвищення розуміння кримінального судочинства, а також внесення здорового глузду в розгляд

90

справи . ^{[89] [90]}

Польща.

Відповідно до § 2 ст. 28 КПК Польщі у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, судовий розгляд проводиться судом у складі одного судді та двох народних засідателів.

У зв’язку з особливою складністю або важливістю справи суд першої інстанції може прийняти рішення про її розгляд в складі трьох суддів або одного судді і двох народних засідателів.

Справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів та трьох народних

• 91

засідателів .

Після закінчення наради головуючий збирає голоси; першими голосують народні засідателі від наймолодшого за віком, потім судді відповідно до службового старшинства, головуючий голосує останнім. Суддя- доповідач, якщо не є головуючим, голосує першим.

Казахстан.

Суд присяжних у Казахстані був запроваджений із введенням в дію з 1 січня 2007 року - Закону Республіки Казахстан «Про присяжних засідателів»^{[91] [92], яким було внесено відповідні зміни у КПК Казахстану. Новий КПК Казахстану[93], який вступив в дію з 1 січня 2015 року остаточно закріпив казахську модель суду присяжних, із властивими їй перевагами та недоліками.}

Відповідно до ст. 52 КПК Казахстану у справах про злочини, за вчинення яких кримінальним законом передбачена смертна кара або довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого розгляд кримінальної справи здійснюється у складі одного судді і десяти присяжних засідателів, за винятком справ про військові злочини, скоєні у воєнний час або бойовій обстановці.

При ознайомленні підозрюваного з усіма матеріалами справи після закінчення проведення слідчих дій особа, яка здійснює досудове розслідування, зобов’язана роз’яснити йому право клопотати про розгляд справи судом за участю присяжних, а також правові наслідки задоволення такого клопотання, включаючи особливості оскарження та розгляду скарг на вироки суду з участю присяжних засідателів. Попереднє слухання проводиться одноособово суддею з обов’язковою участю підсудних, у тому числі і тих, яким не належить право на розгляд справи за участю присяжних засідателів та їхніх захисників. Якщо підсудний заявив клопотання про розгляд справи за участю присяжних засідателів або підтвердив раніше заявлене про це клопотання в постанові про призначення судового засідання суддя вказує, що справа буде розглянута судом за участю присяжних засідателів, і визначає кількість кандидатів у присяжні засідателі, які підлягають виклику в дане судове засідання, число яких повинно бути не менше двадцяти п’яти.

Після винесення постанови про призначення справи до судового розгляду судом за участю присяжних засідателів суддя дає розпорядження секретарю судового засідання про забезпечення явки в судове засідання кандидатів у присяжні засідателі, число яких зазначено в постанові, для відбору їх у присяжні засідателі. Після призначення головного судового розгляду за розпорядженням головуючого секретар судового засідання проводить попередню випадкову вибірку кандидатів у присяжні засідателі з основного та запасного (річних) списків присяжних засідателів. Кандидатам у присяжні засідателі, включеним до попереднього списку, не пізніше ніж за сім діб до початку судового розгляду вручається повідомлення із зазначенням дати і часу прибуття до суду^[94].

Відбір присяжних засідателів з числа кандидатів складається з наступних етапів: 1) звільнення головуючим кандидатів у присяжні засідателі від участі в розгляді справи; 2) вирішення питань про самовідвід; 3) вирішення питань про відводи; 4) невмотивовані відводи кандидатів у присяжні засідателі.

Після закінчення судового слідства суд за участю присяжних засідателів переходить до заслуховування дебатів сторін. Дебати сторін у суді за участю присяжних засідателів складаються з двох частин. Перша частина складається з промов державного обвинувача, потерпілого, захисника і підсудного, які викладають свої позиції з приводу доведеності чи недоведеності вини підсудного. Друга частина складається з промов державного обвинувача, а також потерпілого, цивільного позивача і відповідача або їх представників, захисника і підсудного, в яких викладаються позиції з питань кваліфікації дій підсудного, призначення покарання, цивільного позову. Друга частина дебатів проводиться без участі присяжних засідателів.

На час обговорення та формулювання питань, які підлягають вирішенню судом, присяжні засідателі видаляються із залу судового засідання. Сторони мають право висловити свої зауваження щодо змісту і формулювання питань і внести пропозиції про постановку нових питань. Головуючий з урахуванням результатів судового слідства, дебатів сторін формулює у письмовому вигляді питання, які підлягають вирішенню суддею і присяжними засідателями в нарадчій кімнаті, зачитує їх і передає сторонам. З урахуванням зауважень і пропозицій сторін, головуючий у нарадчій кімнаті остаточно формулює питання, які підлягають вирішенню судом за участю присяжних засідателів, вносить їх в питальний лист і підписує його.

Питальний лист оголошується в присутності присяжних засідателів і сторін. Після цього зміна формулювання питань, виключення питань з питального листа, включення до нього нових питань не допускаються.

Щодо кожного з діянь, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, ставиться три основні питання: 1) чи доведено, що діяння мало місце; 2) чи доведено, що це діяння вчинив підсудний; 3) чи винен підсудний у вчиненні цього діяння.

Головуючий керує нарадою присяжних засідателів, послідовно ставить на обговорення питання, що підлягають вирішенню, проводить голосування за відповідями і веде підрахунок голосів. У нарадчій кімнаті присяжні засідателі вправі отримувати від головуючого роз’яснення щодо поставлених питань. Голосування з основних питаннях проводиться письмово. Суддя і присяжні засідателі не вправі утриматися від голосування. Голоси судді та присяжних засідателів рівні.

Обвинувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за позитивні відповіді на кожне з трьох питань, проголосувала більшість голосуючих. Виправдувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за негативну відповідь на будь-яке з поставлених основних питань проголосувало шість і більше голосуючих. У разі якщо питання про вину підсудного вирішено позитивно, то суддя вирішує питання про те, чи є діяння злочином і яким саме кримінальним законом воно передбачене (стаття, частина, пункт), а також роз’яснює присяжним засідателям, які заходи покарання передбачені за ці діяння.

Туркменістан.

КПК Туркменістану проявив максимальний консерватизм в питанні про вибір складу суду при розгляді кримінальних справ, відтворивши радянську систему «професійний суддя + два народних засідателі». Однак, реальний вибір був невеликий: або повністю відмовитися від участі народу в розгляді кримінальних справ, що навряд чи правильно, або створити модель, яка певною мірою наближена до суду присяжних, який туркменський законодавець вважав, напевно, занадто радикальним^[95].

Відповідно до ст. 53 КПК Туркменістану розгляд кримінальних справ невеликої та середньої тяжкості (крім злочинів, скоєних неповнолітніми) в етрапських та міських судах першої інстанції здійснюється одноособово суддею, а в усіх інших випадках - у складі судді і двох засідателів суду. При здійсненні правосуддя засідателі суду користуються рівними правами з суддею. Засідателі суду, у вирішенні всіх питань, що виникають у судовому засіданні при розгляді кримінальних справ та винесенні вироку, користуються рівними правами з головуючим. Таким чином, засідателі мають право задавати запитання свідкам (після сторін), ініціювати проведення судово- слідчих дій.

Винесенню вироку передує нарада судді і засідателів суду, головуючий ставить на вирішення засідателів питання в тій послідовності і формулюванні, в якій вони зазначені в статті 414 КПК Туркменістану^{[96] [97]. При вирішенні кожного питання ніхто з суддів і засідателів суду не вправі утриматися від голосування, за винятком випадків, передбачених кодексом. Всі питання вирішуються більшістю голосів. Головуючий голосує останнім. Судді (засідателю), що голосував за виправдання підсудного і залишився в меншості, надається право утриматися від голосування з питань застосування кримінального закону. Якщо інші засідателі розійшлися в думках про кваліфікацію злочину або про міру покарання, то голос, поданий за виправдання, приєднується до голосу, поданим за кваліфікацію за законом, який передбачає менш тяжкий злочин, і за призначення менш суворого покарання. Суддя (засідатель), який залишився в меншості, має право в}

• - • • 97

нарадчій кімнаті письмово викласти свою окрему думку .

Аналіз формування суду з участю присяжних в обох його моделях дає можливість зробити певні висновки.

1. Суд присяжних здатний захистити від деяких тенденцій, що виникають у суддівському корпусі, які можуть підірвати справедливу систему оцінки кримінальної відповідальності і покарання, таких як: (1) можлива залежність суддів від органів виконавчої влади або від політичних партій, (2) надмірна залежність суддів від громадської думки, (3) у суспільстві з серйозними класовими, етнічними або соціальними протиріччями - приналежність суддів до правлячого класу, основної етнічної групи або соціальної еліти; (4) формалізованість в ході здійсненні правосуддя або професійна деформація суддів в результаті багаторічної судової практики; (5) надмірна бюрократизація судової влади, що полягає, наприклад, у прийнятті судових рішень під впливом бажання просунутися в кар’єрі; (6) надлишковий судовий формалізм у процесі, практиці та мові судочинства^[98].

2. Варто погодитись з думкою, що в країнах, які використовують суд зі змішаною колегією тільки для розгляду найважчих кримінальних злочинів (зокрема і в Україні), присяжні чисельно переважають професійних суддів. Так, наприклад, у Франції шість присяжних засідають з трьома професійними суддями, а в Італії змішана колегія складається з одного або двох професійних суддів і шести присяжних. У Швеції суд щодо найбільш тяжких злочинів складається з одного судді професіонала і п’яти присяжних. Верховний Суд США виніс рішення, що суд присяжних у складі шести осіб, тобто половини від традиційного числа - дванадцяти, є достатнім для того, щоб «сприяти належному ходу наради та обговорення вердикту» і забезпечити «справедливе представництво всіх верств населення» в кожному процесі, проте ухвалив, що зменшення числа присяжних до п’яти є неприпустимим, оскільки для розгляду тяжких злочинів потрібна множинність думок^[99].

Чим менша кількість присяжних, тим більше суддя чи судді - професіонали здатні домінувати в ході наради, і тим менш представницьким буде склад колегії за віком, статтю, національністю та соціально-економічним статусом. Для розгляду більш тяжких злочинів потрібна множинність думок і більш демократична і підтримана більшою кількістю людей форма узаконення судового рішення, оскільки можливе більш суворе покарання. Участь більше одного судді у складі колегії видається тратою судових ресурсів, в той час як основна роль судді полягає в обговоренні з народними засідателями застосування закону до обставин кримінального провадження, а не у вчиненні тиску на народних засідателів при визначенні фактів^[100].

3. Суд присяжних зіграв значну роль у формуванні сучасних систем кримінальної юстиції, зокрема допомагаючи захищати незалежність судової влади та надаючи значущості події судового розгляду. У такий спосіб він, безсумнівно, сприяв зміцненню процесуальних гарантій обвинуваченого, створивши модель змагального судового процесу. У той самий час він посилив засади усного провадження, безпосередності і рівності сторін у здійсненні судового розгляду. Наявність лави присяжних справила потужний вплив на форми судового розгляду, викладення фактів, норми виключення доказів і забезпечення прав на захист^[101].

1.3.