<<
>>

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

На основі викладеного вище та матеріалів, які були використанні у другій частині дослідження, можна дійти наступних висновків:

1. Юридичний процес – це нормативно визначені форми упорядкування юридичної діяльності, спрямовані на оптимальне задоволення і гарантування інтересів суб’єктів права.

Також, автор з’ясував, що саме завдяки існуванню юридичного процесу матеріальне право тісно взаємодіє з процесуальним. Така взаємодія, як правило, здійснюється у формі тих чи інших проваджень. Провадження – це вид процесу, а процес в свою чергу є сукупністю проваджень. Сутність і основне призначення адміністративно-забезпечувального провадження полягає у наступному, - створювати умови та надавати реальні можливості громадян України для участі в управлінні державними та громадськими справами; здійснювати відповідний вплив на роботу органів виконавчої влади різного рівня і органів місцевого самоврядування; впливати на роботу, або приймати участь у роботі підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, з єдиною метою – відстоювання своїх прав і законних інтересів.

Недосконалість законодавства ускладнює повне та ефективне здійснення провадження. Відсутність відповідних процесуальних норм тягне за собою ускладнення у процесі реалізації відповідної норми матеріального права і досить часто виходить за межі одного провадження.

В такому контексті, важливим є створення універсальних процесуальних норм, які будуть сприяти реалізації норм матеріального права із групи однорідних суспільних відносин в рамках адміністративно-забезпечувального провадження.

2. Процесуальні норми, в контексті правозахисного провадження, є невід’ємною складовою реалізації положень матеріального права, що містить у собі норми направленні на роз’яснення та захист прав та законних інтересів суб’єктів правовідносин. Завдяки процесуальним нормам врегульовано порядок вчинення дій суб’єктів правовідносин і у правозахисних провадженнях також.

Окрім цього, процесуальні норми однієї галузі права в порядку вчинення правозахисного провадження забезпечують реалізацію матеріальних норм різних галузей права. Таке співвідношення надає процесуальним нормам подвійної важливості. Звідси вбачається, що роль останніх у адміністративно-забезпечувальних та правозахисних провадженнях достатньо велика. Вона обумовлює логічність існування і реалізації норм матеріальних галузей права і, в той же час, вимагає від них особливої «гнучкості» і практичності.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність має власні характерні риси, які відрізняють адміністративно-юрисдикційні провадження, що реалізуються в процесі такої діяльності, від інших видів проваджень. Такими характерними рисами є: 1) наявність порушеного права (правовий конфлікт, правовий спір); 2)власний суб’єктний склад; 3) обов’язковість належного процесуально-правового регулювання; 4) змагальність сторін під час розгляду індивідуально-конкретних справ; 5) обов’язкове ухвалення рішення, як результат логічного завершення розгляду та вирішення конкретної спірної (конфліктної) ситуації. Важливо і те, що як особливу ознаку, виділено місце судів у системі органів, що реалізують адміністративно-юрисдикційну діяльність.

Адміністративно-юрисдикційні провадження це свого роду процесуальна діяльність, яка здійснюється відповідно до певних правил. Такими правилами, у адміністративно-юрисдикційній діяльності, виступають процесуальні норми. Слід зазначити, що адміністративно-процесуальні норми, визначені як правила поведінки в адміністративно-юрисдикційних провадженнях, виступають як права для одних учасників, і як обов’язки – для інших.

3. Адміністративно-процесуальні норми відіграють важливу роль у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності, що є об’єктивною закономірністю. Дана закономірність проявляється у тому, що між процесуальними нормами та правовідносинами, які вони регулюють, існує тісний зв'язок, який виникає, розвивається і припиняється в процесі реалізації приписів матеріальних норм, забезпечених санкціями адміністративно-правового характеру.

Таким чином, адміністративно-юрисдикційні відносини складаються між протилежно різними суб’єктами. Одні з них спрямовують свою діяльність на застосування права, інші – є тими суб’єктами, на яких спрямовані дії матеріальних та процесуальних норм. Таким чином основне призначення, в якому виражаюся процесуальні норми у сфері адміністративно-юрисдикційної діяльності полягає у врегулюванні поведінки учасників адміністративно-юрисдикційних правовідносин.

4. Адміністративно-юрисдикційні провадження, які приводяться в дію за допомогою процесуальних норм, і які в кінцевому результаті свого здійснення мають обов’язкове винесення рішення, як правило, оформлюється у формі акта. Проте, станом на сьогоднішній день вищевказаний акт (мається на увазі документ, що виноситься в результаті розгляду однорідного кола справ) не має єдиної утвердженої загальноприйнятої форми та назви. Це, на нашу думку ускладнює подальше виконання винесеного рішення, відповідного компетентного органу, по тій чи іншій справі.

5 У адміністративно-юрисдикційному провадженні (провадженнях) не визначено чіткого місця юридичних осіб, права та інтереси яких порушено. Тому питання правового становища юридичних осіб в адміністративно-юрисдикційних-провадженнях має бути врегульовано.

6. Відповідальність за порушення окремих зобов’язань, що передбачені процесуальними нормами для суб’єктів таких проваджень, має бути встановлена на законодавчому рівні. На нашу думку, це допоможе спростити та пришвидшити процедуру розгляду певних категорій справ і, як результат, винести більш обґрунтоване рішення.

7. Особлива увага має бути приділена питанню про становлення центрів надання адміністративних послуг у державі. Актуальність створення вказаних структур продиктована вимогами часу, а ефективність їхнього функціонування доведена тим, що вони, змінені та удосконалені, діють по сьогоднішній день. До того ж, сучасні центри надання адміністративних послуг, є проміжним етапом переходу від традиційної системи взаємодії осіб та суб’єктів публічної адміністрації до новітнього формату відносин за допомогою онлайн-сервісів: електронних реєстрів та веб-порталів.

8. Саме за допомогою процесуальних норм статика відносин, між особою (фізичною чи юридичною) та суб’єктом владних повноважень, перетворюється у динаміку, що в свою чергу відображає повноту адміністративної послуги та приводить до отримання результату, який є основним та вихідним елементом послуги. Крім цього, з метою подальшого ефективного функціонування електронних онлайн-сервісів необхідне проведення популяризації серед населення електронного цифрового підпису (ЕЦП), а також прийняти положення про «Он-лайн будинок юстиції» (проект якого розроблено).

<< | >>
Источник: Куценко станіслав Ігорович. ПРОЦЕСУАЛЬНІ НОРМИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ. Київ –2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  3. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  4. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  5. ВСТУП
  6. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  7. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  8. ВСТУП
  9. Висновки до розділу 2
  10. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях