<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила як пріоритетні задачі державної політики побудову правової, демократичної, соціальної держави, що передбачає широкомасштабне реформування національної правової системи, у тому числі, трудового права.

Демократія і законність тісно взаємопов’язані. Основний Закон держави передбачає широкий спектр прав трудящих, реалізація яких повинна бути забезпечена сучасними правовими засобами.

За умов ринкових відносин проблеми правового регулювання взаємин між роботодавцями й особами найманої праці значно актуалізуються. Поступальний розвиток економіки, зростання національного багатства й підвищення добробуту суспільства можливі лише за умов високої продуктивності праці й соціального миру. А для цього необхідне не тільки закріплення певних прав за суб’єктами трудових відносин, але й створення правових механізмів, що забезпечуватимуть ефективний захист цих прав і реалізацію законних інтересів працівників і роботодавців.

Сучасний етап розвитку української держави характеризується наявністю плюралізму форм власності на засоби виробництва, активним становленням ринкової економіки, що спричиняє децентралізацію правового регулювання трудових відносин, і, як наслідок, з’являються умови для зростання розбіжностей між роботодавцями й найманими робітниками. У силу цього правове регулювання трудових спорів і конфліктів потребує нового концептуального підходу.

Сьогодні проблемам захисту трудових прав за умов ринкових відносин в Україні присвячені роботи багатьох вчених-правознавців, таких як Андрейцев В.І., Бару М.Й., Болотіна Н.Б., Венедиктов В.С., Гончарова Г.С., Григор’єва Л., Жернаков В.В., Зуб І.В., Карпенко Д.О., Кондратьєв Р.І., Лазор Л.І., Лавренчук І., Маркіна Т.Г., Мацюк А.Р., Мурашин О., Процевський О.І., Пилипенко П.Д., Прокопенко В.І., Ротань В.Г., Стичинський Б.С., Слюсар А.М., Стадник М.П., Стефанюк В., Хуторян Н.М., Чанишева Г.І., Щербина В.І., Яресько А.В. та інші.

Способи вирішення трудових розбіжностей у країнах Європи досліджували вчені Алігісакіс А., Арнольд М., Жернігон Б., Зак Д., Касале Д., Кутаз П., Лехтінен Л., Фалбек Р. та ін. Проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів за сучасних умов активно досліджуються й обговорюються представниками російської юридичної науки, у числі яких Абрамова О.В., Гусов К.М., Іванов С.О., Кисельов І.Я., Курінний О.М., Лівшиць Р.З., Лютов М.Л., Миронов В.І., Нуртдінова А., Орловський Ю.П., Смирнов О.В, Толкунова В.М., Хохлов Є.Б., Шебанова Г.І. та ін. Помітний внесок у дослідження теоретичних аспектів інституту трудових спорів внесли вчені радянського періоду Александров М.Г., Безіна А.К., Войтинський І.С., Голощапов С.О., Пашерстник А.Є., Скобєлкін В.М., Смолярчук В.І., Ставцева Г.І., Тихиня В.Г, Уржинський К.П. та ін.

Однак комплексні дослідження правового регулювання порядку захисту трудових прав і реалізації трудових інтересів на сучасному етапі, а також обґрунтування перспектив розвитку інститутів індивідуальних і колективних трудових спорів і конфліктів у вітчизняній юридичній науці на сьогодні відсутні. Разом з тим, створення ефективної, адекватної вимогам ринкової економіки, правової системи вирішення трудових спорів і конфліктів неможливе без фундаментальних теоретичних досліджень у цій сфері.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що трудове право є невід’ємною частиною правової структури сучасного цивілізованого суспільства. І головним завданням зарубіжного трудового права сьогодні визнається повна нейтралізація або максимально можливе пом’якшення негативних для трудящих, і, у силу цього, небезпечних для соціального миру у суспільстві наслідків дії стихійних ринкових сил у сфері найманої праці. А це у свою чергу зумовлює необхідність наявності у державі ефективного правового регулювання трудових спорів і конфліктів для того, щоб у правовому порядку були забезпечені оперативність і об’єктивність їх вирішення. За умов переходу України до цивілізованого ринку, інтеграції української економіки у світову систему реформа трудового законодавства (що склалося за економічних умов соціалістичного суспільства), й у тому числі інституту трудових спорів, є невідкладною.

При вдосконаленні трудового законодавства слід виходити з того, що правова, демократична, соціальна держава повинна, безумовно, здійснювати захисну функцію, у тому числі шляхом створення надійного механізму захисту законних прав і інтересів суб’єктів трудового правовідношення. За сучасних умов вітчизняне законодавство повинне передбачати прогресивний механізм вирішення трудових спорів і конфліктів, що має такі риси як оперативність, об’єктивність, гнучкість, професіоналізм, соціальна справедливість, процесуальна рівність сторін трудового спору або конфлікту. На сьогодні національний механізм регулювання трудових спорів і конфліктів не цілком відповідає зазначеним критеріям з наступних причин: інститути індивідуальних і колективних спорів і конфліктів у трудовому праві України розроблені недостатньо чітко й докладно; спостерігається неузгодженість понятійного апарату; мають місце колізії окремих норм, а також істотні правові прогалини у порядку регулювання вирішення трудових розбіжностей; особливості правової природи трудових спорів і трудових конфліктів не знайшли відображення у законодавстві.

Розробка нового, що відповідатиме сучасним умовам економічного розвитку України, механізму вирішення трудових спорів і конфліктів передбачає ретельний історико-правовий аналіз і врахування специфіки відповідної процедури у країнах з розвиненою ринковою економікою. Правовий досвід європейських країн бере до уваги особливості процедури вирішення трудових розбіжностей за різних моделей економіки, що дозволяє шляхом наукового дослідження й творчої переробки цього досвіду уникнути безлічі помилок при створенні якісно нового національного механізму правового регулювання трудових спорів і конфліктів.

На сьогодні у вітчизняній науці трудового права відсутні дослідження основних понятійних категорій у галузі трудових спорів і конфліктів, динаміки їх становлення й розвитку у національній і зарубіжних правових системах; відсутній аналіз особливостей процесуальних правовідносин з розгляду трудових справ юрисдикційними органами, дослідження правового статусу й порядку діяльності цих органів. Усе це стає перешкодою для конструктивного розвитку інститутів індивідуальних і колективних трудових спорів і конфліктів у період становлення соціально орієнтованої економіки у державі. У теорії трудового права немає єдиної думки про поняття індивідуального трудового спору, а дефініція колективного трудового спору у чинному законодавстві представлена досить нечітко. Крім того, ані теорія, ані трудове законодавство не розмежовують поняття «трудовий спір» і «трудовий конфлікт». Усе це створює чималі проблеми у правозастосовчій практиці, оскільки вносить невизначеність у порядок розгляду трудових розбіжностей, що виникають, й ускладнює вибір найбільш адекватних способів їх вирішення.

Вищезазначене визначило необхідність проведення авторського комплексного наукового дослідження проблем правового регулювання трудових спорів і конфліктів в Україні на сучасному етапі з метою теоретичних обґрунтувань пропозицій з підвищення ефективності чинного трудового законодавства й практики його застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри правознавства юридичного факультету «Актуальні проблеми реформування законодавства України в сучасних умовах» на 2002-2005 роки, яка входить до плану науково-дослідної діяльності Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, а саме, фундаментальної держбюджетної теми “Проблеми правового регулювання охорони культурної спадщини України” (державний реєстраційний номер 0103У000420) за пріоритетним напрямом “Проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та формування громадського суспільства”. Теоретичні і практичні проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів досліджувались також у рамках виконання цільових програм «Систематизація (інкорпорація) законодавства України щодо умов праці Відкритого Акціонерного Товариства «Луганскнефтепродукт» (шифр роботи Ю-1-01) і «Розроблення системи оплати праці, систем та видів преміювання працівників ВАТ «ХК Луганськтепловоз» на базі законодавчих актів України» на 2003-2005р.р. (шифр роботи Ю2-04; номер державної реєстрації 0104И010226).

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є визначення нового концептуального підходу до правового регулювання трудових спорів і конфліктів за умов ринкових відносин в Україні; комплексне дослідження процесуальних правовідносин з розгляду індивідуальних і колективних трудових розбіжностей; обґрунтування конструктивних пропозицій з превенції індивідуальних і колективних трудових спорів і конфліктів, істотного вдосконалення процедури їх розгляду і вирішення для забезпечення безумовної реалізації конституційних гарантій трудових прав громадян України і соціально-економічної стабільності суспільства.

Для досягнення поставленої мети основна увага була приділена вирішенню наступних задач:

- дослідження поняття, правової природи, характерних ознак і підстав розмежування правових категорій «трудовий спір» і «трудовий конфлікт»;

- здійснення історично-правового аналізу порядку вирішення трудових розбіжностей у національній правовій системі й визначення його співвідношення з соціально-економічною політикою у державі;

- вивчення причин і підстав виникнення трудових спорів і конфліктів за сучасних умов, розробка правових способів їх превенції;

- характеристика трудових процесуальних правовідносин, аналіз їх особливостей, змісту, порядку виникнення, розвитку, дослідження правових принципів, на яких вони базуються; визначення місця трудових процесуальних відносин у сучасній правовій системі;

- визначення критеріїв класифікації трудових розбіжностей та їх значення на сучасному етапі; аналіз трудових спорів за об’єктом праводомагання;

- аналіз міжнародно-правового досвіду з вирішення трудових спорів і конфліктів і визначення можливостей його відображення у національній правовій системі;

- дослідження правової природи, порядку виникнення й динаміки розвитку індивідуальних трудових спорів і конфліктів, розробка їх дефініцій;

- визначення місця й ролі юрисдикційного органу, діючого на підприємстві, у системі вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів, обґрунтування пропозицій щодо його формування й функціонування;

- аналіз судового порядку вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів, виділення специфічних особливостей порядку розгляду трудових справ і визначення шляхів його вдосконалення;

- характеристика суб’єктного складу колективних трудових спорів і конфліктів, аналіз правового статусу трудового колективу;

- дослідження правової природи, сутності, змісту, порядку виникнення колективних трудових спорів і конфліктів; правовий аналіз примирливо-третейських способів їх вирішення;

- визначення місця й ролі страйку у системі способів вирішення колективних трудових спорів і конфліктів, дослідження його різновидів, динаміки розвитку й шляхів вдосконалення його правового регулювання.

Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері індивідуальних і колективних трудових спорів і конфліктів.

Предметом дослідження є теоретичні і практичні проблеми правового регулювання трудових спорів і конфліктів за умов формування ринкових відносин в Україні.

Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, історичний, формально-логічний, нормативно-порівняльний, методи аналізу й синтезу, абстрагування й узагальнення, формально-юридичний та інші.

Діалектичний метод надав можливість розглядати явища у розвитку, взаємозв’язку між собою і з суспільством, виявити закономірності й тенденції розвитку відносин у сфері правого регулювання трудових спорів і конфліктів. Історичний метод використовувався для розкриття генезису суспільних відносин з розгляду трудових розбіжностей. Формально-логічний метод сприяв виявленню протиріч у понятійному апараті діючих вітчизняних інститутів індивідуальних і колективних трудових спорів, дозволив сформулювати висновки й рекомендації, що базуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність, несуперечність суджень. Метод аналізу й синтезу використовувався при дослідженні правової природи трудових спорів і конфліктів, їх характерних ознак, елементів фактичного складу, необхідного для виникнення трудових процесуальних правовідносин; метод абстрагування й узагальнення - у процесі розробки дефініцій правових категорій; формально-юридичний метод – при формулюванні нових правових норм і внесенні пропозицій з удосконалення чинного законодавства. У роботі над проблемами, що увійшли до кола дисертаційного дослідження, широко застосовувався метод нормативно-порівняльного аналізу, зокрема при дослідженні міжнародних стандартів і прогресивного досвіду правового регулювання трудових спорів і конфліктів європейських країн із розвиненою ринковою економікою, а також постсоціалістичних країн Центральної, Східної Європи, країн СНД, які сьогодні здійснюють побудову ринкової економіки.

Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі чинного трудового законодавства; практики його застосування; досягнень загальної теорії права, трудового, цивільного права, інших галузей юридичної науки України і зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання індивідуальних і колективних трудових спорів і конфліктів за умов становлення ринкових відносин в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає у виробленні та формулюванні ряду нових концептуальних у теоретичному плані й практично важливих положень, які спрямовані на вдосконалення правового регулювання трудових спорів і конфліктів на сучасному етапі, у тому числі на розвиток понятійного апарату, забезпечення оперативності й об’єктивності вирішення трудових спорів і конфліктів, превенції їх виникнення, а також на формування й розвиток трудового процесуального права у національній правовій системі.

У межах здійсненого автором дослідження одержані такі результати, що мають наукову новизну:

- вперше обґрунтовано, що трудові спори і трудові конфлікти є самостійними правовими категоріями, мають специфічну правову природу і розмежовуються за предметною ознакою і характером розбіжностей. Трудові спори носять позовний характер, предметом домагань є поновлення порушеного права; вирішення трудових спорів має здійснюватися переважно у судовому порядку шляхом позовного провадження. Трудові конфлікти носять непозовний характер, їх предметом є встановлення або визнання нового права, захист трудового інтересу працівників; вирішення трудових конфліктів повинно здійснюватися, в основному, за допомогою примирливо-третейських процедур;

- по-новому проаналізовані причини виникнення трудових спорів і конфліктів за сучасних умов, як реально існуючі обставини, що сприяють виникненню розбіжностей між сторонами трудових відносин. Цими обставинами є організаційно-економічні, соціальні і правові причини. Організаційно-економічні причини проявляють себе у недостатній організації виробничої діяльності роботодавця, у його невмілому менеджменті, маркетингу і фінансовій політиці; соціальні причини полягають в ухиленні сторін трудових відносин від соціального партнерства, а також в їх низькому рівні правосвідомості; правовими причинами є недосконалість чинного трудового законодавства. Обґрунтовані конкретні пропозиції з правового впливу на зазначені причини з метою превенції виникнення трудових спорів і конфліктів;

- виявлено, що підставою виникнення трудового спору або конфлікту є наявність складного юридичного факту, що включає в себе: а) порушення однією зі сторін трудового правовідношення суб’єктивного трудового права іншої сторони (або висування однією зі сторін вимоги про встановлення нових або зміну існуючих умов праці); б) звернення зацікавленої сторони до відповідного юрисдикційного органу; в) прийняття юрисдикційним органом заяви до розгляду;

- представлений аналіз принципів вирішення трудових спорів і конфліктів за сучасних умов, визначені шляхи вдосконалення правових норм з метою найбільш повної реалізації даних принципів. Обґрунтована наявність нового принципу – принципу соціального партнерства, визначено, що його зміст полягає у паритетному характері формування юрисдикційних органів з розгляду трудових спорів і конфліктів, добровільності прийняття сторонами рішення з трудової розбіжності, що виникла, і реальності зобов’язань, які беруться на себе;

- вперше проведений комплексний аналіз трудового процесуального правовідношення, а саме: його складу, змісту, характерних ознак, динаміки розвитку; обґрунтований висновок, що трудові процесуальні правовідносини є єдиними, незалежно від того, у якому порядку – позасудовому, судовому або адміністративному – розглядається трудова розбіжність, що виникла, оскільки в основі будь-яких трудових процесуальних правовідносин лежать матеріальні норми трудового права; показана доцільність формування трудового процесуального права, розробки й прийняття Трудового процесуального кодексу України, створення спеціалізованих Трудових судів;

- розроблена нова система класифікації трудових розбіжностей за сучасних ринкових умов з метою визначення найбільш раціональних способів їх вирішення. Всі трудові розбіжності за предметом і характером поділяються на два великих види – трудові спори і трудові конфлікти. Крім того, трудові спори і трудові конфлікти розділяються за суб’єктом на два самостійних інститути: 1) інститут індивідуальних трудових спорів і конфліктів; 2) інститут колективних трудових спорів і конфліктів. Всередині цих інститутів також виділені різновиди трудових розбіжностей за певними критеріями;

- вперше комплексно розглянуті найбільш розповсюджені у період ринкової економіки види трудових спорів за об’єктом праводомагання, а саме: з питань укладання трудового договору, з питань оплати праці, з питань припинення трудового договору; досліджені їх зміст, причини виникнення, визначені напрямки підвищення ефективності їх вирішення та шляхи превенції їх виникнення;

- вперше обґрунтована доцільність наявності у сучасному українському трудовому праві інституту індивідуальних трудових спорів і конфліктів, визначений його зміст за сучасних ринкових умов, перспективи розвитку; сформульовані дефініції його основних правових категорій: індивідуальний трудовий спір – це розбіжності позовного характеру між працівником і роботодавцем щодо застосування норм трудового права, встановлених умов праці, незалежно від рівня їх регламентації, передані на розгляд юрисдикційного органу; індивідуальний трудовий конфлікт – це розбіжності непозовного характеру між працівником і роботодавцем щодо встановлення або зміни індивідуальних умов праці працівника, передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу;

- одержав подальший розвиток аналіз сутності і значення позасудового вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів, обґрунтована необхідність обов’язкової наявності на виробництві комісії з вирішення трудових спорів і конфліктів – КТСК, яка повинна виступати альтернативним органом для розгляду індивідуальних трудових спорів; і обов’язковим досудовим органом для розгляду індивідуальних трудових конфліктів; розроблений порядок її формування, функціонування, запропоновані заходи з підвищення ефективності її діяльності;

- досліджений судовий порядок вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів, визначені його особливості й сформульовані пропозиції з його вдосконалення, серед яких такі: а) передбачити, що наявність у провадженні суду справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не може бути причиною для відмови одній зі сторін у прийнятті позовної заяви з трудового спору; б) у випадку одночасного оскарження сторонами рішення КТСК позовні заяви працівника і роботодавця слід об’єднати в одне провадження й розглядати одночасно; в) у справах з трудових спорів в одній позовній заяві можуть бути об’єднані вимоги, не пов’язані між собою; г) передбачити відповідальність роботодавця за ненадання на запит суду відомостей або здійснення ним дій, що призводять до затягування спору або конфлікту; наявність цих фактів суд повинен розглядати як презумпцію правоти працівника й вирішувати індивідуальний трудовий спір або конфлікт на користь працівника; та ін. Одержала подальший розвиток позиція про необхідність розвитку трудової юстиції;

- обґрунтовано, що трудове право при регулюванні порядку вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів повинно використовувати категорію позовної давності, застосовуючи при цьому правові конструкції призупинення і переривання термінів позовної давності. Запропоновано встановити термін позовної давності для звернення до суду за вирішенням будь-якого індивідуального трудового спору, крім спорів з питань звільнення, – один рік; з питань звільнення – три місяці. Розроблений перелік поважних причин пропуску термінів позовної давності, за наявності яких ці терміни повинні поновлюватися відповідним юрисдикційним органом;

- вперше визначено, що трудовий колектив - це громадська організація найманих працівників підприємства, установи, організації (або структурного підрозділу), що зв’язує їх між собою з питань регулювання соціально-трудової функції, що ними виконується. Проаналізований правовий статус трудового колективу на сучасному етапі; досліджений порядок виникнення його правосуб’єктності. Вперше обґрунтовано, що трудовий колектив характеризується якісною ознакою – наявністю організованої діяльності з відстоювання трудових прав і інтересів працівників; і кількісною ознакою, яка полягає у тому, що за висування колективних вимог роботодавцю повинні висловитися більше половини працівників підприємства. Для набуття правосуб’єктності й визнання трудового колективу суб’єктом трудового права достатньо наявності якісної ознаки; для того, щоб трудовий колектив був суб’єктом колективного трудового спору або конфлікту, необхідно поєднання якісного і кількісного критеріїв. Сформульовані поняття „трудове товариство”, „колектив працівників”, „трудова група”, визначений їх зміст;

- досліджена структура колективних трудових спорів і конфліктів; вперше сформульовані пропозиції щодо формування й розвитку у системі українського права самостійного інституту – інституту колективних трудових спорів і конфліктів; визначений його зміст; розроблений ряд понятійних категорій, у числі яких: 1) колективний трудовий спір – це розбіжності позовного характеру, які виникають між роботодавцем і трудовим колективом підприємства з питань виконання вимог законодавства про працю, колективного договору, угоди або окремих їх положень, передані для вирішення до відповідного юрисдикційного органу; 2) колективний трудовий конфлікт – це розбіжності непозовного характеру між роботодавцем (або органом, що представляє інтереси роботодавців) і трудовим колективом підприємства (або органом, що представляє інтереси працівників на галузевому, регіональному, національному рівні) з питань встановлення або зміни умов праці, які вирішуються за допомогою встановлених законом процедур;

- запропонована триланкова система примирливо-третейського врегулювання колективних трудових конфліктів, а саме: примирна комісія, незалежний посередник, трудовий арбітраж; вперше обґрунтована доцільність закріплення у ній принципу сумлінності при веденні переговорів і визначені його критерії, розроблені пропозиції з удосконалення понятійного апарату, а також термінів реалізації примирливих процедур і виконання рішень, винесених примирливо-третейськими органами;

- обґрунтований позовний характер колективних трудових спорів і необхідність, внаслідок цього, наявності в українській правовій системі судового порядку їх вирішення;

- одержало подальший розвиток визначення поняття, порядку виникнення страйку на сучасному етапі, визначено правове значення страйку, яке полягає у тому, що страйк належить до числа основних прав трудящих і є діючим способом, за допомогою якого працівники можуть захистити свої економічні і соціальні інтереси; страйк виступає своєрідним об’єктивним чинником, що визначає пріоритетні напрямки розвитку соціальної політики сучасної правової держави;

- обґрунтовані пропозиції з удосконалення правового регулювання страйку у вітчизняному трудовому праві, зокрема слід передбачити: а) неповний і попереджувальний страйки (сформульовані їх дефініції); б) зміст письмового повідомлення роботодавця про оголошення страйку (розроблені його елементи); в) конкретизацію норм, що передбачають наставання кримінальної відповідальності за порушення законодавства про колективні трудові спори і конфлікти, з цією метою законодавчо закріпити об’єкт правопорушення, характеристику його об’єктивної сторони, а також визначити коло суб’єктів, на яких може розповсюджуватися кримінальна відповідальність; г) родову підсудність справ про визнання страйку незаконним; д) як відповідача у справі про визнання страйку незаконним – трудовий колектив в особі свого представницького органу; е) винесення судом одночасно з рішенням про визнання страйку незаконним, рішення по суті розбіжності, обов’язкового для виконання сторонами; ж) обов’язкову наявність у трудового колективу, який прийняв рішення про страйк, страйкового фонду; з) нормативне закріплення поняття „локаут” та його законодавчу заборону у випадку припинення працівниками страйку не пізніше наступного дня після винесення судом рішення про визнання цього страйку незаконним; та ін.

- представлений широкий аналіз зарубіжного й міжнародно-правового досвіду регулювання трудових спорів і конфліктів та визначені шляхи його імплементації до українського законодавства.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, одержані дисертантом, можуть бути використані у законотворчій діяльності, у тому числі під час наступної кодифікації трудового законодавства України. З цією метою дисертантом розроблені проекти розділів „Індивідуальні трудові спори і конфлікти” і „Колективі трудові спори і конфлікти”, які направлені до Верховної Ради України і до Міністерства юстиції України для використання їх при розробці проекту нового Трудового кодексу України та інших законодавчих актів.

Висновки й пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисні у науково-дослідницькій роботі для подальшого аналізу теоретичних проблем правового регулювання трудових спорів і конфліктів, а також у практиці застосування чинного трудового законодавства.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів „Трудове право України”, „Правове регулювання праці у ринкових відносинах”, спеціального курсу для підготовки магістрів права „Правове регулювання процесуальних відносин у трудовому праві”, при підготовці й написанні підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження докладались на щорічних Міжнародних науково-практичних конференціях „Університет і регіон”, що проходять на базі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Дисертант брав участь і виступав з науковими доповідями та повідомленнями за темою дисертаційного дослідження на наукових конференціях, семінарах, зокрема: семінарі з питань реформування національного трудового законодавства, що проводився Міністерством праці і соціальної політики за участі Міжнародної організації праці (м. Київ, травень 2002р.); науково-теоретичній конференції „Проблеми реформування трудового і соціального законодавства України” (м. Харків, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 26-27 листопада 2002р.); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Університет і регіон” (м. Луганськ, 25-26 грудня 2002р.); Міжнародній науковій конференції пам’яті П.І. Новгородцева „Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, Луганська академія внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України, 17-18 квітня 2003р.); щорічній науковій конференції професорсько-викладацького складу, присвяченій третій річниці присвоєння ОНЮА статусу національної (м. Одеса, 23-24 квітня 2003р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, 19-20 травня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку ринку праці і політики зайнятості населення за умов трансформації економіки України” (м. Луганськ, 20-21 листопада 2003р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції з проблем вищої школи „Університет і регіон” (м. Луганськ, 10-12 грудня 2003р.); Міжнародній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи її розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, 28-29 квітня 2004р.); науково-практичній конференції „Кодифікація трудового законодавства України: стан і перспективи” (м. Запоріжжя, 25-26 червня 2004р.); Х Міжнародній науково-практичній конференції з проблем вищої освіти „Університет і регіон” (м. Луганськ, 23-25 листопада 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 35 публікаціях, включаючи дві монографії, 33 наукові статті, 28 з яких опубліковані у спеціальних виданнях, перелік яких затверджений ВАК.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації підпорядкована меті й задачам дослідження й складається зі вступу, чотирьох розділів, що об’єднують 15 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (324 найменування), двох додатків. Загальний обсяг дисертації складає 448 сторінок, з яких основного тексту - 390 сторінок, списку використаних джерел – 27 сторінок, 31 сторінку займають додатки, що представляють собою проекти розділів „Індивідуальні трудові спори і конфлікти” і „Колективі трудові спори і конфлікти” до нового Трудового кодексу України.


<< | >>
Источник: ЛАЗОР ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ. ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ СПОРІВ І КОНФЛІКТІВ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук.2005. 2005

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Розділ III ВСТУП НА ДИПЛОМАТИЧНУ СЛУЖБУ
  2. Стаття 12. Вступ на дипломатичну службу
  3. Стаття 13. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу
  4. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. Вступление в законную силу обвинительного приговора в отношении главы муниципального образования
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. ВСТУП
  16. ВСТУП
  17. ВСТУП