<<
>>

Висновки до розділу 2

Дослідження особливостей форм захисту трудових прав працівників дозволило зробити деякі необхідні для подальшого дослідження висновки:

1. Кожна людина має право захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у будь-якій не забороненій законом формі.

Це право вона може здійснювати як особисто, так і за допомогою державних органів і громадських організацій.

2. Судовий захист трудових прав працівників має важливе значення, оскільки він набагато ефективніший за несудовий, що обумовлено такими факторами: правосуддя як специфічна функція держави знаходиться у виключній компетенції судів; в системі державних органів суди займають відокремлене положення, при прийнятті рішень вони самостійні та незалежні від інших гілок державної влади; суди спеціально утворені для здійснення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правозахист є тільки одним із напрямків діяльності.

3. З метою удосконалення судового захисту трудових прав вважаємо за доцільне: по-перше, вдосконалити судову систему України шляхом запровадження спеціалізованих трудових судів, по-друге, передбачити можливість звернень громадян до Конституційного Суду України зі скаргами на порушення конституційних прав та свобод, у тому числі у сфері праці.

4. Юрисдикційна форма захисту трудових прав працівників полягає у зверненні особи із скаргою про порушення трудових прав чи обмеження у їх реалізації до компетентного державного органу або інституції (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, суди, прокуратура, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, суди та ін.) з метою поновлення порушених трудових прав, а також скасування обмежень у їх реалізації.

5. Перехід до ринкової економіки, різноманіття форм власності, утвердження конституційно-правових засад Української державності вимагають від профспілок пошуку нових форм і методів роботи, переосмислення напрямків діяльності, удосконалення організаційної структури. Пріоритетним напрямком у діяльності професійних спілок є законодавче визнання їх в якості представників і захисників соціально-економічних прав та інтересів працівників.

Профспілки є громадською організацією зі спеціальним статусом, завданням, функцією і обов’язком якої є захист трудових прав працівників.

6. Профспілки здійснюють захист трудових прав працівників за такими основними напрямками: а) при участі у правотворчості; б) при застосуванні норм КЗпП України, законів і підзаконних нормативно-правових актів; в) при участі профспілок у вирішенні колективного трудового спору і проведенні страйку; г) при здійсненні громадського контролю за дотриманням трудового законодавства.

7. Профспілки можуть приймати участь у правотворчості у різних формах. Так, з урахуванням пропозицій всеукраїнських профспілок, їх об’єднань центральними органами виконавчої влади розробляються проекти законів, що регулюють відносини у сфері найманої праці. Проекти нормативних актів, що стосуються соціально-трудових відносин і соціального захисту громадян, розглядаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок і їх об’єднань. Профспілки мають право вносити пропозиції суб’єктам законодавчої ініціативи й органам державної влади про прийняття або внесення змін до законів і інших нормативно-правових актів у соціально-трудовій сфері.

Для підняття ефективності правотворчого напрямку захисту трудових прав працівників доцільно всеукраїнські профспілки наділити правом законодавчої ініціативи.

8. В умовах сьогодення захисна функція трудового права повинна реалізовуватися не тільки шляхом законодавчого закріплення основних трудових прав працівників, але й за допомогою створення ефективного, адекватного сучасним соціально-економічним умовам, механізму захисту трудових прав як шляхом звернення працівника до компетентних державних органів, так і за допомогою самостійного захисту, та забезпечення за допомогою державного примусу поновлення порушених прав працівника і реалізацію його законних інтересів.

9. Проект Трудового кодексу України є сенс доповнити окремою статтею із назвою «Самостійний захист працівниками своїх прав» та викласти її в такому вигляді:

«Самостійний захист працівниками своїх порушених прав – це самостійні правові дії або пасивна правова поведінка працівника, спрямовані на захист цих прав чи уникнення від їх можливого порушення без звернення до компетентних державних органів або громадських організацій.

У межах самозахисту порушених трудових прав працівник вправі відмовитися від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, або якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, на час усунення наявної загрози, забезпечення належних умов праці й повного поновлення нормального виробничого процесу.

У випадку затримки виплати заробітної плати працівник вправі призупинити свою роботу на весь період до виплати затриманої суми, якщо інше не передбачено законом.

За умов правомірного самозахисту своїх трудових прав на час відмови від роботи або її призупинення за працівником зберігається середній заробіток та інші гарантії, передбачені трудовим законодавством».

10. Необхідно удосконалити Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» шляхом запровадження окремої глави з назвою «Правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», в яку повинні увійти статті, що будуть присвячені завданням, функціям, правам, обов’язкам відповідальності та гарантіям діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

11. Для підняття авторитету інституту омбудсмена в Україні та підвищення його можливостей у питанні захисту трудових прав працівника необхідно передусім провести такі заходи: закріпити обов’язковий характер рішень омбудсмена; наділити його правом законодавчої ініціативи; запровадити регіональних представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

12. Існує необхідність закріплення в проекті Трудового кодексу України всіх повноважень профспілок, якими вони наділені за чинним трудовим законодавством. Проект ТК, що знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, істотно звужує повноваження профспілок (зокрема, позбавляє профспілкові органи права вимагати від роботодавця розірвання трудового договору з керівником підприємства, якщо він порушує трудове законодавство; погоджувати встановлення шестимісячного строку випробування при прийнятті на роботу та ін.). Слід неухильно дотримуватись вимог ч. 3 ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод людини та громадянина.

<< | >>
Источник: ХАРЧУК РУСЛАНА СЕМЕНІВНА. РОЗВИТОК ФОРМ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ЛУГАНСЬК –2011. 2011

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. 2.2 Правові норми, що регулюють правовідносини нижчого духовенства, причетників та монахів
  3. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  4. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. ВСТУП
  7. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  8. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  9. ВСТУП
  10. Висновки до розділу 2
  11. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  12. ВСТУП
  13. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій