Задать вопрос юристу

Висновки до розділу 1

Дослідження місця трудових прав працівника серед інших прав і свобод людини, а також з’ясування ґенези, сутності та значення правового регулювання форм захисту вказаних прав дозволило зробити деякі необхідні для подальшого дослідження висновки:

1.

Захист трудових прав людини та його форми є не тільки правовою категорією, а й практичним завданням як органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, а також має велике значення безпосередньо для працівників в контексті забезпечення гарантій реалізації та захисту їх трудових прав.

2. Під забезпеченням трудових прав працівників слід розуміти діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань і громадян у створенні сприятливих умов (гарантій) для правомірної та неухильної їх реалізації і захисту у чітко визначених законодавством формах.

3. Реалізація і захист прав людини, хоча й однорідні види правової діяльності (спрямовані на здійснення прав людини), але одночасно й відмінні. Вони існують паралельно, хоча і тісно пов’язані: форми захисту прав служать забезпеченню їх реалізації за допомогою спеціальних юридичних інструментів; у разі реалізації прав у законодавчо визначених межах і без їх порушень, можливо, що у виборі форми захисту прав взагалі не виникне потреби.

4. Трудові права працівників входять до складу соціально-економічних прав людини. Під ними слід розуміти можливості людини та громадянина у сфері праці та відпочинку, соціального захисту, що мають за мету створення умов для належного розпорядження особою своєю працею та своєчасне отримання за неї винагороди не нижчої передбаченої чинним законодавством.

5. Зміст трудових прав доцільно розкривати через систему конституційних положень, у яких закріплені: свобода вибору праці; заборона примусової праці; право на належні, безпечні і здорові умови праці; право на своєчасне одержання винагороди за працю не нижче встановленого законом мінімального розміру; захист від незаконного звільнення. Аналіз перерахованих положень дає найбільш повну уяву про трудові права як найважливіші серед соціально-економічних прав людини, які, водночас, знаходяться під пильним правовим захистом державних і громадських інституцій.

6. Під формами захисту трудових прав працівників слід розуміти комплекс чітко визначених у законодавстві правових процедур, направлених на скасування обмежень здійснення певних трудових прав та/або поновлення порушених прав з метою їх подальшої належної реалізації у сфері праці, що здійснюються компетентними правозастосовними органами (органи державної влади і управління, правоохоронні органів, посадові особи і державні службовців, наділені правозахисними повноваженнями, громадські організації) та самою уповноваженою особою в рамках правозахисного процесу.

7. Під засобами захисту трудових прав працівника варто розуміти сукупність законних прийомів і процедур, що здійснюються правозастосовними органами і самою уповноваженою особою в рамках правозахисного процесу певної форми захисту трудових прав і мають на меті відновлення порушеного трудового права чи скасування обмеження його реалізації.

8. Використання тієї чи іншої правомочності щодо захисту безпідставно порушеного чи обмеженого трудового права працівника визначається характером права, що потребує захисту. Процесуальний зміст права на захист порушеного трудового права означає: а) право людини звернутися за захистом порушеного трудового права в будь-який компетентний орган державної влади, місцевого самоврядування або громадське об’єднання у визначеній особою, трудові права якої порушено, законній формі; б) право на користування будь-якими передбаченими законом процесуальними правами і процедурами, встановленими для даної конкретної форми захисту трудового права; в) право на оскарження у судовому, адміністративному або громадському порядку рішення компетентного органу з конкретної справи щодо поновлення порушеного чи обмеженого трудового права працівника.

9. Під правом на захист трудових прав працівників слід розуміти законодавчо передбачену можливість працівника, трудові права якого на його думку безпідставно порушено чи обмежено, використовувати з метою захисту свого трудового права дозволені законом примусові дії або звернутися до компетентних державних чи міжнародних органів, громадських організацій з вимогою примусити зобов’язану особу, яка незаконно порушила чи обмежила трудові права останньої, до правомірної поведінки. Однак, що право на захист - це не є захист. Захист означає реалізацію права в конкретних життєвих ситуаціях, конкретних відносинах. Своє право на захист людина може реалізувати в різних формах та за допомогою різних засобів.

10. Вибір конкретної форми захисту трудових прав працівників визначається: а) характером матеріально-правових вимог і предметом захисту; б) особливостями і характером компетенції органу, яким може бути розглянута дана вимога; в) особливостями порядку розгляду заяви, акту чи скарги; г) конкретними юридичними і фактичними умовами, в яких опинився працівник, чиє трудове право було порушено, і його реальними можливостями самостійно захистити це право.

11. Форми захисту трудових прав працівників доцільно розподілити на юрисдикційну і неюрисдикційну. Під юрисдикційною формою захисту трудових прав слід розуміти сукупність правових заходів у межах діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, а також громадських об’єднань по відновленню незаконно та безпідставно порушеного чи обмеженого трудового права, здійснювана в рамках законодавчо встановлених процедур, результатом якої є рішення по суті. Під неюрисдикційною формою захисту трудових прав слід розуміти сукупність засобів працівника чи особи, уповноваженої на представлення його інтересів, по відновленню (підтвердженню) порушеного (оскарженого) трудового права без звернення за допомогою до компетентних органів і організацій.

12. З урахуванням особливостей правового регулювання захисту трудових прав працівників, юрисдикційну форму захисту трудових прав доцільно розділити на судову і не судову (особливу (в порядку підлеглості), виробничу (КТС, трудовий арбітраж, примірна комісія) і громадську).

13. Особлива форма захисту трудових прав є специфічною для трудового права, оскільки полягає у тому, що працівник, трудові прав якого порушено, може звернутися для їх захисту до вищестоящого керівника у порядку підлеглості задля вирішення спору про право. Названа форма захисту трудових прав має сенс тільки на підприємствах, установах та організаціях, що мають розгалужену відомчу систему, тобто вищестоящі та підпорядковані органи чи підрозділи. Розглядувана форма захисту службово-трудових прав застосовується також у системі державної служби, МВС, прокуратурі тощо.

14. Виробнича форма захисту трудових прав є специфічною для трудового права, оскільки полягає у зверненні працівника або їх групи з метою захисту порушених трудових прав до органів з розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів (КТС, примірної комісії, трудового арбітражу). Зазначені органи, відповідно до чинного трудового законодавства, є органами компетентними на здійснення позасудового захисту трудових прав працівників і вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів.

<< | >>
Источник: ХАРЧУК РУСЛАНА СЕМЕНІВНА. РОЗВИТОК ФОРМ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ЛУГАНСЬК –2011. 2011

Скачать оригинал источника
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. 2.2 Правові норми, що регулюють правовідносини нижчого духовенства, причетників та монахів
  3. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  4. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. ВСТУП
  7. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  8. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  9. ВСТУП
  10. Висновки до розділу 2
  11. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  12. ВСТУП
  13. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  14. 2.2. Місце громадських організацій у механізмі захисту трудових прав працівників
  15. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  16. 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
  17. ВСТУП
  18. 1.4 Кримінальна відповідальність за незаконну міграцію у законодавстві інших держав
  19. 3.3 Заходи запобігання незаконній міграції