Задать вопрос юристу

Висновки до розділу 3

1. Гармонізація національного трудового законодавства до вимог конвенцій і рекомендацій МОП та Ради Європи є одним із пріоритетних напрямків політики України в соціально-трудовій сфері. Для втілення міжнародних норм і принципів праці в державі потрібно створити умови для їхнього сприйняття національним правом, зокрема, створити чітку законодавчу базу, яка буде визначати порядок застосування міжнародних актів, а також наслідків їхнього порушення.

2.

Ступінь наближення тієї чи іншої держави до ідеалу правової визначається не тільки закріпленими правами й свободами людини та громадянина, а й розробкою чітких засобів і процедур їхнього практичного здійснення та забезпечення. При відсутності відповідних процедурних і процесуальних засобів і способів, що визначають порядок реалізації матеріальних і нематеріальних норм трудового права, неминуче виникають труднощі при їхньому здійсненні, а часто ці норми зовсім не діють. Кожна норма виконує своє соціальне призначення регулятора трудових та тісно з ними пов’язаних суспільних відносин тільки тоді, коли вона може бути належним чином реалізована, а це напряму пов’язане з визначенням і закріпленням процедури її застосування. Тому невипадково у науці трудового права привертається увага до вивчення процедурно-процесуального механізму, виявлення напрямів його розвитку та оптимізації конструкції.

3. Наявна проблема тривалості реформування трудового законодавства в Україні є наслідком концептуальної позиції СРСР щодо природи міжнародно-правових документів. Характерна позиція радянського законодавця не передбачала реального застосування міжнародно-правових документів у вирішенні конкретних прикладних задач, що стоять перед окремими організаціями та громадянами, в силу того, що правовій системі Союзу та його доктрині була властива дуалістична концепція, згідно з якою міжнародне право і внутрішнє право розглядалися як різні системи, роздільні й рівні. Відповідно, не були готові до безпосереднього застосування норм міжнародного права і юристи. Частково саме з цієї причини використання міжнародних стандартів праці в повсякденній роботі поки ще не надто звичне для українських фахівців, незважаючи на те, що ратифікація деяких з них налічує багато десятиліть.

4. Процес гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими актами в сфері захисту трудових прав працівників уповільнюється через: протекцію інтересів роботодавців на державному рівні; праворозуміння багатьох чиновників сформовано на нормативному стереотипі радянського періоду; об’єктивну різницю історичного та соціокультурного розвитку правових систем, корупцію державних службовців і бюрократичну систему в Україні.

5. Існуюча законодавча база трудового права України є суперечливою, не стабільною й малозрозумілою. Залишаються нерозв’язаними важливі питання загальнодержавного значення. Так, в Україні існує проблема захисту класичних трудових прав працівників, основною причиною чого є: відсутність регламентації в трудовому та в суміжних законодавствах норм, які передбачають відповідальність роботодавця за порушення тих чи інших трудових прав, або їхня недостатня регламентація; прийняття законодавцем низки дискримінаційних трудових нормативно-правових актів.

Разом з тим, в Україні триває процес кодифікації трудового законодавства, яке в результаті повинно відповідати вимогам сучасності, головним чином, реформувати наявні та закріпити нові елементи юрисдикційних та неюрисдикційних форм і засобів захисту трудових прав працівників. Проте, норми проекту ТК України не відповідають міжнародному трудовому праву в силу того, що цим документом передбачений ряд статей, які знищують чи зводять до мінімуму ефективність існуючих форм і засобів захисту трудових прав працівників.

6. Новий ТК України, в рамках регламентації прав та обов’язків профспілок повинен регулювати: межі повноважень профспілок; форми їхніх обов’язків; заборону безпідставної відмови в допомозі, яку вимагає її член; можливість застосування санкцій за невиконання своїх обов’язків.

7. Об’єктивною є доцільність існування такого примирного органу як Комісія по трудових спорах. Неефективними та юридично казусними є нововведення з приводу регламентації діяльності Комісій, що регламентуються проектом ТК України. Для відновлення ефективності правозахисної функції КТС необхідно: передбачити санкції за не створення Комісій на підприємствах; звільнити КТС від її фінансової залежності від роботодавця або звести таку залежність до мінімуму.

8. Законодавчої модифікації також потребує НСПП. Нормами нового ТК України слід надати рішенню цього органу обов’язкової юридичної сили та наділити правами: передачі зафіксованого порушення трудового законодавства до прокуратури та державної інспекції праці; звернення до ДВС для примусового виконання; брати участь у посередництві представнику НСПП в індивідуальних та колективних трудових спорах до повного їхнього розв’язання; формування списків арбітрів і посередників у конкретних трудових процесах.

9. Після проведення докорінного оновлення чинного трудового законодавства необхідно сформувати спеціальні органи по розгляду трудових спорів, зокрема, створити спеціалізовані суди з трудових справ. Створення самостійної спеціалізованої системи судочинства в соціально-трудовій сфері — одне з передбачуваних нововведень у вдосконаленні механізмів юридичного захисту трудових прав.

В Україні є всі передумови для створення змішаної системи організації юстиції з трудових спорів, тобто створення спеціалізованих трудових судів із широкою юрисдикцією (з власною системою, відокремленою від судів загальної юрисдикції, включаючи касаційні і наглядові інстанції), модифікації примирно-третейської процедури (КТС, НСПП).

10. Функціонування органів трудової юстиції потребує наявності Трудового процесуального кодексу України, на потребі існування якого наголошують низка вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, такий документ повинен регламентувати такі специфічні процесуальні правила захисту трудових прав працівників як:

а) право працівників позиватись до суду;

б) тягар доведення повинен покладатись на роботодавця;

в) введення в коло суб’єктів трудового процесу свідків та експертів, необхідних для роз’яснення/доведення проблемних елементів конфлікту;

г) зміст та можливості участі прокурора за його участі у процесі.

11. Система побудови організації юстиції з трудових спорів в Україні повинна відповідати таким стадіям.

1. Підготовча стадія. На цій стадії потрібно: внести зміни в норми ЦПК України, які регламентують компетенцію розгляду судами загальної юрисдикції трудових спорів; створити в структурі районних/міських судів спеціальні структури з трудових спорів; передати до компетенції таких структур усі спори, які випливають з трудових відносин.

2. Стадія створення спеціалізованих касаційних інстанцій трудових судів. У межах цієї стадії: функціонування районних структур з розгляду трудових спорів в системі судів загальної юрисдикції; обрання непрофесійних суддів; створення особливого судового складу в межах касаційної інстанції; створення та набрання чинності ТПК України та окремих норм ТК України, які регламентували б межі компетенції трудових судів в Україні.

3. Стадія виділення спеціалізованих трудових судів в окрему організаційну структуру. На цьому етапі відбувається: виділення з районного суду спеціальних структур з розгляду трудових спорів з утворенням самостійного районного суду з розгляду трудових спорів (індивідуальних і колективних); виділення спеціалізованої касаційної інстанції трудових судів у Окружний трудовий суд, в структурі якого створюються спеціальні палати за окремими категоріями справ, зокрема: a) трудових спорів по справах про дотримання трудових договорів; б) трудових спорів по справах про порушення права на свободу асоціації; в) трудових спорів по відшкодуванню шкоди, заподіяної нещасними випадками на виробництві.

4. Стадія створення Вищого трудового суду України. Вища інстанція з вирішення трудових спорів формується на базі судового складу з розгляду трудових спорів судової колегії в цивільних справах Верховного суду України, до складу якого повинен входити ВТС України. До компетенції цієї інстанції будуть відноситися: перегляд справ; здійснення наглядової функції відносно нижчих судових інстанцій з розгляду трудових спорів; надання офіційних роз'яснень з питань застосування матеріального та процесуального законодавства України про працю.

11. Судові засідання трудових судів повинні включати наступні стадії:

а) підтримання позивачем позову та внесення до нього несуттєвих змін;

б) заперечення відповідача та викладення своєї позиції;

в) судове слідство;

г) судові дебати;

д) винесення рішення.

У процесі трудового суду велику роль повинен відігравати суддя–доповідач, який буде головувати під час процесу та після вивчення справи доповідати про неї непрофесійним суддям й рекомендувати їм шляхи вирішення спору. Рішення повинні приймати за французькою моделлю, тобто більшістю голосів при таємному голосуванні. Статус суддів трудових судів в Україні повинен буде таким же, як і судів інших інстанцій, та регламентуватись Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

<< | >>
Источник: МЕЛЬНИК Катерина Володимирівна. ГАРМОНІЗАЦІЯ НОРМ НАЦІОНАЛЬНОГО ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА МІЖНАРОДНИХ НОРМ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Луганськ–2011. 2011

Скачать оригинал источника
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме Висновки до розділу 3:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. 2.2 Правові норми, що регулюють правовідносини нижчого духовенства, причетників та монахів
  3. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  4. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. ВСТУП
  7. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  8. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  9. ВСТУП
  10. Висновки до розділу 2
  11. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  12. ВСТУП
  13. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій