Задать вопрос юристу

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження, в ході якого були вивчені форми захисту трудових прав працівників у сучасних умовах, проаналізовано чинне національного законодавство та практика його застосування, дозволило зробити низку теоретичних висновків і сформулювати практичні рекомендації із зазначеної проблеми.

До найбільш важливих із них слід віднести наступні:

Проведене дисертаційне дослідження, в ході якого були досконало вивчені форми захисту трудових прав працівників за сучасних умов, проаналізовані чинне національного законодавство й практика його застосування, дозволило зробити низку теоретичних висновків і сформулювати практичні рекомендації щодо порушеної проблеми. До найбільш важливих з них слід віднести наступні:

1. Забезпечення трудових прав працюючих – це діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань і громадян у створенні сприятливих умов (гарантій) для правомірної й неухильної реалізації й захисту трудових прав громадян у чітко окреслених законодавством формах.

Реалізація й захист трудових прав людини є хоча й однорідними видами правової діяльності, спрямованими на здійснення трудових прав, але одночасно й відмінними. Будучи тісно пов’язаними, вони існують паралельно: форми захисту трудових прав служать забезпеченню їх реалізації за допомогою спеціальних юридичних інструментів; у разі здійснення трудових прав у законодавчо визначених межах і без їх порушень, можливо, що у виборі форми захисту цих прав взагалі не виникне потреби.

2. Трудові права працівників входять до складу соціально-економічних прав людини. Під ними слід розуміти можливості людини і громадянина у сфері праці, відпочинку й соціального захисту, що мають за мету створення умов для належного розпорядження особою своєю працею і своєчасне отримання за неї винагороди, не нижчої передбаченої чинним законодавством.

3. Під формами захисту трудових прав громадян слід розуміти комплекс чітко окреслених у законодавстві правових процедур, спрямованих на скасування обмежень реалізації певних трудових прав і/або поновлення порушених з метою їх подальшого належного застосування в царині праці, що здійснюються компетентними такими правозастосовними органами, як органи державної влади й управління, правоохоронні органи, посадові особи й державні службовці, наділені правозахисними повноваженнями, громадські організації, а також самою уповноваженою особою в рамках правозахисного процесу.

Засоби захисту трудових прав працівника – це сукупність законних прийомів і процедур, якими оперують правозастосовні органи й сама уповноважена особа в рамках правозахисного процесу певної форми захисту цих прав і які мають на меті поновлення порушеного трудового права чи скасування обмеження його реалізації.

4. Використання тієї чи іншої правомочності щодо захисту безпідставно порушеного чи обмеженого трудового права працюючого визначається характером права, яке потребує захисту. Процесуальний зміст останнього означає право людини: а) звернутися за захистом порушеного трудового права до будь-якого компетентного органу державної влади, органу місцевого самоврядування або громадського об’єднання у законній формі, обраній особою, трудові права якої порушено; б) на користування будь-якими передбаченими законом процесуальними правами й процедурами, встановленими для конкретної форми захисту трудового права; (в) на оскарження у судовому, адміністративному або громадському порядку рішення компетентного органу з конкретної справи щодо поновлення порушеного чи обмеженого трудового права.

5. Вибір конкретної форми захисту трудових прав громадян залежить від: (а) характеру матеріально-правових вимог і предмету захисту; (б) особливостей і компетенції органу, яким можуть бути розглянуті дані вимоги; (в) специфіки порядку розгляду заяви, акта чи скарги; (г) конкретних юридичних і фактичних умов, у яких опинилася людина, чиє трудове право було порушено, і її реальних можливостей самостійно захистити своє право.

6. Форми захисту трудових прав працівників доцільно поділяти на юрисдикційну і неюрисдикційну. Під першою слід розуміти сукупність правових заходів у межах діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських об’єднань по відновленню незаконно або безпідставно порушеного чи обмеженого трудового права, здійснювану в рамках законодавчо встановлених процедур, результатом якої є рішення по суті.

Неюрисдикційна форма захисту трудових прав – це сукупність засобів безпосередньо працівника чи особи, уповноваженої на представлення його інтересів, з поновлення (підтвердження) порушеного (оскарженого) трудового права без звернення за допомогою до компетентних органів чи організацій.

З урахуванням особливостей правового регулювання захисту трудових прав працівників юрисдикційну форму захисту трудових прав доцільно поділити на судову і несудову, тобто особливу – в порядку підлеглості, виробничу – КТС, трудовий арбітраж, примірна комісія і громадську.

7. Судовий захист трудових прав працюючих має важливе значення, оскільки він набагато ефективніший за несудовий, що зумовлено такими чинниками: (а) правосуддя, як специфічна функція держави, знаходиться у виключній компетенції судів; (б) у системі державних органів останні займають відокремлене положення: при прийнятті рішень вони самостійні й незалежні від інших гілок державної влади; (в) суди спеціально утворені для відправлення правосуддя, а для інших юрисдикційних органів правозахист є тільки одним з напрямків їх діяльності.

З метою вдосконалення судового захисту трудових прав працівників вважаємо за доцільне: (а) вдосконалити судову систему України шляхом запровадження спеціалізованих трудових судів і (б) передбачити можливість звернення громадян до Конституційного Суду України зі скаргами на порушення їх конституційних прав і свобод, у тому числі й у сфері праці.

8. Профспілки здійснюють захист трудових прав працюючих за такими основними напрямками, як-от: (а) участь у нормотворчості; (б) застосування норм КЗпП, законів і підзаконних нормативно-правових актів України; (в) участь профспілок у вирішенні колективних трудових спорів і проведенні страйків; (г) здійснення громадського контролю за дотриманням роботодавцями трудового законодавства.

Для досягнення ефективності правотворчого напрямку захисту трудових прав працівників всеукраїнські профспілки доцільно наділити правом законодавчої ініціативи.

9. В умовах сьогодення захисна функція трудового права повинна реалізовуватися не тільки через законодавче закріплення основних трудових прав працівників, а й за допомогою створення ефективного, адекватного сучасним соціально-економічним умовам механізму захисту трудових прав шляхом як звернення трудівника до компетентних державних органів, так і самостійного захисту і забезпечення важелями державного примусу поновлення порушених прав працюючого й реалізації його законних інтересів.

10. Проект Трудового кодексу України є сенс доповнити окремою статтею з назвою «Самостійний захист працівниками своїх прав» і викласти її в такому вигляді:

«Самостійний захист працівниками своїх порушених прав – це самостійні правові дії або пасивна правова поведінка працівника, спрямовані на захист цих прав чи уникнення від їх можливого порушення без звернення до компетентних державних органів або громадських організацій.

У межах самозахисту порушених трудових прав працівник вправі відмовитися від виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, або якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, на час усунення наявної загрози, забезпечення належних умов праці й повного поновлення нормального виробничого процесу.

У випадку затримки виплати заробітної плати працівник вправі призупинити свою роботу на весь період до виплати затриманої суми, якщо інше не передбачено законом.

За умов правомірного самозахисту своїх трудових прав на час відмови від роботи або її призупинення за працівником зберігається середній заробіток та інші гарантії, передбачені трудовим законодавством».

11. Існує необхідність закріплення в проекті Трудового кодексу України всіх повноважень профспілок, якими вони наділені за чинним трудовим законодавством. Проект цього Кодексу, що знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, істотно звужує права профспілок. Слід неухильно дотримуватися вимог ч. 3 ст. 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав та свобод людини і громадянина.

<< | >>
Источник: ХАРЧУК РУСЛАНА СЕМЕНІВНА. РОЗВИТОК ФОРМ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ПРАЦІВНИКІВ ЗА УМОВ ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ЛУГАНСЬК –2011. 2011

Скачать оригинал источника
Вы также можете найти интересующую информацию в научном поисковике Otvety.Online. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
  2. Стаття 101. Вимоги до висновку експерта
  3. Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.
  4. Стаття 98. Вимоги до висновку експерта
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. ВИСНОВКИ
  11. Висновки до Розділу 1
  12. Висновки до Розділу 3
  13. Висновки до розділу 1
  14. Висновки до розділу 2
  15. Висновки до розділу 1.
  16. ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ
  17. ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ
  18. ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ
  19. ВИСНОВКИ
  20. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ