<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розв’язанні теоретичних та практичних питань, пов’язаних з кримінально-правовою та кримінологічною протидією незаконній міграції. Автором узагальнені основні висновки здійсненого дослідження.

1. Аналіз стану дослідження питань кримінально-правової та кримінологічної протидії незаконній міграції у науці кримінального права та кримінології показав, що в Україні відсутні комплексні наукові дослідження щодо відповідальності за незаконну міграцію.

Окремі питання були предметом дослідження науковців в частині аналізу злочинів, що передбачають відповідальність за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, порушення правил в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, так і в частині загальних положень кримінально-правової кваліфікації за ст. 332, 3321 КК України. Наукові дослідження у кримінології зводились, як правило, до дослідження питань запобігання незаконній міграції як складової міграційної злочинності.

2. Подальший науковий пошук з метою вирішення проблемних питань у сфері кримінально-правової та кримінологічної протидії незаконній міграції має здійснюватися з урахуванням необхідності імплементації міжнародних зобов’язань держави в аспекті протидії незаконній міграції, що вміщені в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та враховувати появу нових загроз національній безпеці України, що обумовлені анексією території Автономної Республіки Крим та проведенням антитерористичної операції в окремих районах Донецької та Луганської областей.

3. Досліджено підстави криміналізації злочинів, що полягають у незаконній міграції, умови криміналізації соціально-психологічного, кримінально-правового та кримінально-процесуального характеру, приводи та принципи криміналізації. За результатами аналізу зроблено висновок про доцільність криміналізації злочинів, що полягають у незаконній міграції (ст.ст. 332, 3321 КК України).

4. Визначено, що поняття «незаконна міграція» включає в себе як незаконне переправлення осіб через державний кордон, так і організацію незаконного перебування мігрантів. З урахуванням міжнародних зобов’язань держави та зарубіжного досвіду протидії незаконній міграції визначено прогалини у кримінально-правовому регулюванні незаконної міграції. Зокрема, це відсутність кримінальної відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України; відсутність криміналізації дій, пов’язаних з наданням будь-якій особі, яка не є громадянином відповідної держави або не проживає постійно на її території, можливості знаходитися в цій державі без дотримання необхідних вимог для законного перебування в ній, що віднесено до міжнародних зобов’язань держави; врахування окремих обставин, що обтяжують відповідальність за вчинення незаконної міграції; законодавчих підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб за вчинення злочинів, передбачених у ст.ст. 332, 3321 КК України; кримінальної відповідальності щодо осіб, які незаконно перетинають державний кордон під час дії щодо них заборони на в’їзд на територію України.

5. Запропоновано вважати основним об’єктом злочину, передбаченого у ст.

332 КК України, порядок суспільних відносин, що забезпечує безпеку переміщення осіб через державний кордон України, а злочину, передбаченого у ст. 3321 КК України – порядок суспільних відносин, що забезпечує безпеку переміщення осіб через адміністративний кордон з тимчасово окупованою територією України (Автономної Республіки Крим включно із лінією розмежування в окремих районах Донецької та Луганської областей).

6. З метою забезпечення протидії кримінального-правовими засобами асимільованій незаконній міграції, запропоновано у ч. 4 ст. 332 КК України встановити окремий склад злочину, в якому передбачити відповідальність за організацію незаконного перебування на території України іноземців або осіб без громадянства.

7. Визначено суб’єктів злочинів, що полягають у незаконній міграції. До суб’єктів злочину, передбаченого у ст. 332 КК України віднесено фізичних осудних осіб, які вчиняють одну або декілька альтернативних дій, передбачених у диспозиціях ч. 1 ст. 332 та ч. 1 ст. 3321 КК України. Проведено класифікацію суб’єктів, що вчиняють злочини, передбачені в ст.ст. 332, 3321 КК України, залежно від вчинених ними альтернативних діянь. З урахуванням норм національного законодавства та міжнародних зобов’язань визначено коло осіб,які не підлягають відповідальності за порушення порядку здійснення міграційних процесів.

8. Проаналізовано ознаки суб’єктивної сторони злочинів, передбачених у ст.ст. 332, 3321 КК України, що характеризується виною у формі прямого умислу. Встановлено, що вольовий елемент умислу у ст. 332 КК України визначається лише відношенням суб’єкта до суспільно небезпечного діяння у виді тих альтернативних дій, що визначаються в диспозиції цієї статті Особливої частини КК України та фактично вчиняються. При вчиненні такого злочину суб’єкт усвідомлює суспільну небезпеку незаконного переправлення осіб через державний кордон та бажає вчинити такі дії. Вольовий елемент умислу у ст. 3321 КК України полягає у ставленні суб’єкта до порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї з конкретно визначеною метою, (заподіяння шкоди інтересам держави). Запропоновано критерії конкретизації відповідного оцінного поняття.

9. Визначено, що здійснення незаконної міграції зазвичай обумовлено вибором суб’єктом злочину протиправної поведінки для здійснення міграційних процесів, що сформувався внаслідок різних причин у конкретного суб’єкта злочину. За сферою існування умови незаконної міграції можуть бути соціально-економічного, організаційно-управлінського та технічного характеру.

Оцінюючи міграційну обстановку, слід ураховувати, що Україна сьогодні належить не лише до країн, громадяни яких здійснюють еміграцію та транзитних країн щодо іноземців та осіб без громадянства, але є країною-призначенням мігрантів із Південно-Східної Азії, окремих країн СНД. Це в свою чергу, вимагає перегляду міграційної політики у сфері регулювання порядку перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Також окремою ознакою, що ускладнює міграційну обстановку в Україні, слід визнати наявність збройних конфліктів.

10. За результатами аналізу ознак суб’єкта та кримінологічної характеристики особи злочинця, який вчинив незаконне переправлення осіб через державний кордон України, проведеної на основі даних судової статистики за 2012–2015 роки, розроблено кримінологічний портрет особистості такого злочинця. Це особа чоловічої статі, громадянин України, у віці від 30 до 50 років, як правило з повною загальною середньою освітою або професійно-технічною освітою, яка не працює та не навчається, раніше не судима.

11. Визначено заходи запобігання незаконній міграції на загально соціальному рівні, спеціально-кримінологічному рівні та індивідуальному рівні. Обґрунтовано необхідність цілісного впровадження спеціальних заходів запобігання незаконній міграції в умовах наявності збройного конфлікту на території України.

12. За результатами дослідження кримінально-правових та кримінологічних аспектів протидії незаконній міграції запропоновано внести зміни та доповнення до статей Загальної та Особливої частин КК України, зокрема:

1. Пункт четвертий частини першої статті 963 викласти у такій редакції: «вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою-четвертою статті1591статтями 160, 260, 262, 332, 3321, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу».

2. Доповнити Кодекс статтею 3311 такого змісту:

Стаття 3311. «Незаконне перетинання державного кордону України».

«1. Незаконне перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, або особою, яка депортована з України із забороною в’їзду на її територію під час дії відповідної заборони – карається....»

3. Назву статті 332 викласти у такій редакції:

«Незаконне переправлення осіб через державний кордон України або організація незаконного перебування в Україні іноземців або осіб без громадянства»

4. Частину першу статті 332 викласти у такій редакції:

«1. Незаконне переправлення особи через державний кордон України, організація незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод – карається…».

5.Частину другу статті 332 викласти у такій редакції:

«2. Ті самі дії,вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров'я такої особи або вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або пов’язані з нелюдським поводженням або поводженням, що принижує гідність такої особи,– карається....».

6.Частину третю статті 332 викласти у такій редакції:

«3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, з корисливих мотивів, або участь у транснаціональній організації, що здійснює незаконне переправлення осіб через державний кордон України – карається».

7. Доповнити статтю 332 нової частиною четвертою такого змісту:

«4. Організація незаконного перебування на території України іноземців або осіб без громадянства шляхом надання транспортних засобів або підроблених документів, або житлового чи іншого приміщення, а також надання іноземцям та особам без громадянства інших послуг для незаконного переміщення або перебування на території держави з метою отримання, прямо або опосередковано, фінансової та матеріальної вигоди, – карається….» .

<< | >>
Источник: ОГНЄВ ТАРАС ЄВГЕНІЙОВИЧ. НЕЗАКОННА МІГРАЦІЯ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. КИЇВ –2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Стаття 411. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
  2. Стаття 101. Вимоги до висновку експерта
  3. Стаття 102. Вимоги до висновку експерта.
  4. Стаття 98. Вимоги до висновку експерта
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. ВИСНОВКИ
  8. Висновки до розділу 1
  9. Висновки до розділу 2
  10. ВИСНОВКИ
  11. Висновки до Розділу 1