Висновки до розділу 2

Проведені у розділі 2 дослідження дають підстави зробити такі висновки.

Докорінні суспільно-політичні та економічні зміни в Україні зумовили бурхливий розвиток ринкових відносин, у тому числі і в аграрному секторі. Становлення ринкової економіки в Україні, на жаль, супроводжується деякими негативними похідними, серед яких і тимчасові кризові явища на селі в цілому, і в аграрному виробництві зокрема. В умовах тотального зубожіння села, масового занепаду аграрного виробництва гостро постає питання забезпечення належної збереженості вирощеного урожаю, продукції тваринництва, техніки та інших товаро-матеріальних цінностей на селі.

Таким чином, змiст державного управлiння сiльським господарством сьогодні охоплює контрольно-наглядовi функцiї широкого спектру дiяльностi сiльськогосподарських підприємств, органiзацiй, установ, об’єднань незалежно від форм власності та організаційно-правових форм.

Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій класифіковані за критерієм повноти:

– повні адміністративно-юрисдикційні повноваження;

– неповні адміністративно-юрисдикційні повноваження;

– державно-владні повноваження з окремими ознаками адміністративної юрисдикції.

Враховуючи конституційне закріплення принципу верховенства права (ч. 1 ст. 8), непорушність права приватної власності (ч. 4 ст. 41) та застосування конфіскації майна виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ч. 6 ст. 41), дефініції правової категорії майна, визначеної чинним Цивільним кодексом України (ст. 177), вбачається дискусійним концептуальний підхід теорії адміністративного права до інституту адміністративної відповідальності у частині правомірності юрисдикційних повноважень усіх, крім суду, органів адміністративної юрисдикції по накладенню адміністративних стягнень у вигляді штрафу, оскільки наявність таких повноважень у органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (несудових органів) є неконституційною, а тому – незаконною.

Вбачається логічною систематизація органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України за критерієм відомчої належності. З урахуванням об’єднання контрольно-інспекційних органів, підвідомчих МінАП України, назвою „державні сільськогосподарські інпекції”, така систематизація може мати наступний вигляд: систему органів адміністративної юрисдикції у сільському господарстві України складають державні сільськогосподарські інспекції, інспекційні органи Мінохоронприроди та Держкомводгоспу України.

І група: державні сільськогосподарські інспекції:

– Державна служба з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужба);

– Українська державна насіннєва інспекція (Укрдержнасінінспекція);

– Українська державна помологічно-ампелографічна інспекція;

– Головна державна інспекція захисту рослин (Головдержзахист);

– Державна служба з карантину рослин (Укрголовдержкарантин);

– Державний департамент ветеринарної медицини (Держветмедицини);

– Головна державна племінна інспекція (Головдержплемінспекція);

– Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства;

– Державна інспекція з контролю якості сільськогосподарської продукції та моніторингу її ринку (Держконтрольсільгосппрод);

– Державна інспекція по технічному нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів (Держтехнагляд).

ІІ група:

– Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція);

– Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція).

ІІІ група:

– органи Державного комітету водного господарства України (Держкомводгосп).