<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Серед усіх видів суспільної діяльності нотаріальна посідає особливе місце, зумовлене тією роллю, яку вона покликана відігравати, оскільки нотаріальне й прирівняне до нього посвідчення юридично значущих фактів і документів є необхідною умовою виникнення, зміни, реалізації та припинення багатьох правовідносин, що робить нотаріат одним із важливих елементів державно-правового механізму.

Реформування системи нотаріату зі здобуттям Україною незалежності (перехід до системи так званого латинського нотаріату) і подальші зміни в правовому регулюванні організації та здійснення нотаріальної діяльності породили як певні досягнення, так і нові проблеми. Зняття обмежень у кількості приватних нотаріусів у нотаріальних округах, розширення їх компетенції відкрило двері для великої маси осіб з юридичною освітою, які бажають працювати в нотаріаті здебільшого через те, що нотаріальна діяльність у суспільній свідомості твердо асоціюється з великими доходами за мінімуму трудових зусиль. Нотаріальну діяльність в Україні здійснюють близько 8 тис. нотаріусів, з яких 6,5 тис. - приватні нотаріуси. Напередодні подій зими 2013-2014 рр. вони посвідчували близько 12 млн правочинів на рік на суму близько 3 млрд грн. Тобто щороку третина населення України хоча б один раз ставала причетною до нотаріальної діяльності. Не дивно, що такий обіг майнових благ може супроводжуватись вчиненням злочинів як самими нотаріусами, так і особами, для яких нотаріальна дія є лише шляхом до вчинення іншого злочину. І хоча офіційній статистиці відомі дані лише про 10-15 злочинів, що вчиняються нотаріусами щороку, за експертними оцінками, близько 5% нотаріусів періодично вдаються до протиправних дій.

Суспільно-політична та економічна криза 2014 р. лише поглибила проблеми в підтриманні режиму законності у сфері нотаріальної діяльності. Втрата державною владою де-факто контролю над окремими територіями України породила низку негативних явищ: зростання злочинності, перш за все насильницької, знищення або пошкодження майна громадян, появу великої маси внутрішньо переміщених осіб. У сфері нотаріальної діяльності ці процеси ознаменувались фактичною втратою нотаріусами відповідних нотаріальних округів можливості надавати нотаріальні послуги, припиненням доступу до державних реєстрів, низкою інших організаційних та фінансових труднощів, що значно ускладнюють або навіть роблять неможливим нормальне функціонування нотаріату на відповідних територіях. Усе це загострює й без того важку криміногенну ситуацію в країні, що робить актуальним дослідження проблем злочинності у сфері нотаріальної діяльності та запобігання їй.

Як правове явище нотаріат та нотаріальна діяльність постійно були і є об’єктом уваги з боку держави та суспільства, а також об’єктом наукового інтересу. У період до 1917 р. питання нотаріальної діяльності та становлення інституту нотаріату ґрунтовно досліджували М. П. Ляпідевський та О. М. Фемеліді. У сучасний період адміністративно-правові аспекти нотаріальної діяльності були предметом досліджень Г. Ю. Гулєвської, В. І. Карнарук, К. І. Федорової. Теоретичні основи нотаріального процесу з погляду цивілістичних наук фундаментально розкрито в працях В. В. Баранкової, В.

В. Комарова, Є. І. Фурси, С. Я. Фурси, В. М. Черниш, Л. Є. Ясінської. У роботі Н. І. Пінчук приділено увагу криміналістичному забезпеченню діяльності нотаріату. Нотаріус як спеціальний суб’єкт злочину охарактеризований у однойменній дисертації О. В. Коротюк, а кримінально-правова характеристика зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, стала темою дослідження Ю. І. Шиндель. Проблеми кримінально-правового забезпечення нотаріальної діяльності висвітлено в публікаціях І. П. Фріса. Зокрема, у 2015 р. ним захищена дисертація «Кримінально-правове забезпечення охорони нотаріальної діяльності в Україні». Стосовно праць зарубіжних науковців, у тому числі досліджень у сфері кримінально-правової охорони нотаріальних відносин, необхідно вказати

А. О. Долгатову, О. О. Молчанову, О. А. Обухова, О. І. Чучаєва, О. В. Філіппову.

Серед науковців, на працях яких ґрунтується це дослідження, необхідно вказати П. П. Андрушка, М. М. Бабаєва, А. М. Бабенка, М. І. Бажанова, В. С. Батиргареєву, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, Ф. Г. Бурчака, В. О. Глушкова, В. В. Голіну, В. К. Грищука, В. М. Джужу,

B. М. Дрьоміна, О. О. Дудорова, А. П. Закалюка, М. Й. Коржанського,

О. М. Костенка, О. М. Литвинова, П. С. Матишевського, М. І. Мельника, А. А. Музику, В. О. Навроцького, М. І. Панова, В. В. Сташиса, М. С. Таганцева, В. Я. Тація, В. П. Тихого, В. І. Тютюгіна, В. О. Тулякова, М. І. Хавронюка, В. Б. Харченко, П. В. Хряпінського,

C. Д. Шаргородского, Н. М. Ярмиш та ін.

Віддаючи належне доробку згаданих учених, треба зазначити, що, незважаючи на наявність низки наукових праць, повноцінного уявлення про картину злочинності у сфері нотаріальної діяльності в Україні, особливо її кримінологічної складової, наразі не існує. До цього часу відсутня єдина думка щодо сутності нотаріальної діяльності, функцій і завдань нотаріату, кримінально-правового статусу нотаріуса. Враховуючи зазначене, обрана тема залишається малодослідженою, що й зумовлює її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи Класичного приватного університету «Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина» (державний реєстраційний номер 0110U003958).

Тему дисертації затверджено вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 4 від 26.12.2012 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження - на основі комплексного кримінологічного аналізу сучасної злочинності у сфері нотаріальної діяльності в Україні визначити її характерні ознаки, тенденції й закономірності, на підставі чого запропонувати заходи щодо запобігання відповідним злочинам.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- надати характеристику нотаріату та нотаріальної діяльності як об’єктів кримінологічного дослідження;

- визначити поняття злочинності у сфері нотаріальної діяльності та проаналізувати кримінально-правові ознаки злочинів у цій сфері;

- встановити фактори соціально-правової зумовленості криміналізації злочинів у сфері нотаріальної діяльності;

- узагальнити статистику злочинності у сфері нотаріальної діяльності та здійснити її кримінологічну характеристику, визначити її рівень, структуру, динаміку, рівень латентності, інші показники;

- виявити типові риси особи злочинця, який вчиняє злочини у сфері нотаріальної діяльності;

- виявити та охарактеризувати фактори детермінації злочинності у сфері нотаріальної діяльності;

- окреслити загальний механізм запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності та надати його системно-структурну характеристику;

- розробити пропозиції щодо системи загальносоціальних заходів запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності;

- визначити спеціально-кримінологічні та індивідуальні заходи запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності.

Об’єкт дослідження - злочинність у сфері нотаріальної діяльності як соціальний феномен та пов’язані з її існуванням суспільні відносини.

Предмет дослідження - кримінологічна характеристика та запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод, що зумовив розгляд поняття злочинності у сфері нотаріальної діяльності, її показників, проблем її виявлення та запобігання, з урахуванням законів і категорій діалектики (розділи 1-3). Порівняльно-правовий метод застосовано для порівняння відповідних положень національного законодавства із зарубіжним (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2), історичний і порівняльно- історичний - для дослідження різних етапів та особливостей відповідальності за протиправні дії у сфері нотаріальної діяльності у вітчизняному законодавстві, тенденцій їх розвитку (підрозділ 1.2). За допомогою формально-логічного (догматичного) методу проаналізовано зміст законодавчих положень про нотаріальну діяльність та відповідальність у сфері нотаріальної діяльності (розділи 1-3). Системно-структурний метод застосовано при з’ясуванні місця злочинів і злочинності у сфері нотаріальної діяльності в структурі загальної злочинності (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1). За допомогою методів статистичного аналізу проаналізовано судову практику та результати опитування (підрозділи 2.1, 2.2).

Емпіричною базою дослідження є дані офіційної судової статистики, що оприлюднюється Державною судовою адміністрацією України; статистичні дані про злочини та інші правопорушення у сфері нотаріальної діяльності, опубліковані Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством юстиції України та його територіальними відділеннями, Нотаріальною палатою України; вироки судів України у кримінальних справах (кримінальних провадженнях) про злочини у сфері нотаріальної діяльності; дані проведеного дисертантом анкетування 150 осіб різних юридичних професій; інші відомості про факти вчинення нотаріусами злочинів та інших правопорушень у засобах масової інформації та соціальних мережах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійним комплексним дослідженням, у якому на монографічному рівні здійснено кримінологічну характеристику злочинності у сфері нотаріальної діяльності та запропоновано заходи запобігання їй. За результатами дослідження висунуто низку нових у концептуальному плані та важливих для практики положень, які виносяться на захист, а саме:

вперше:

- розглянуто злочинність у сфері нотаріальної діяльності як окремий самостійний об’єкт кримінологічного дослідження, що характеризується власною природою, показниками та тенденціями, причинами й умовами, особистістю злочинця та потребує власних заходів запобігання злочинам у цій сфері;

- охарактеризовано стан злочинності у сфері нотаріальної діяльності в Україні, визначено її рівень, динаміку та структуру; констатовано, що більша частина злочинності цього виду є абсолютно прихованою внаслідок дії факторів, що цьому сприяють (наявність інституту нотаріальної таємниці, «клановість» та «закритість» у нотаріальному середовищі, відсутність дієвих механізмів державного та громадського контролю за нотаріальною діяльністю);

- виокремлено особливості особистісних рис представників нотаріальної професії, які вдаються до протиправних дій, та надано кримінологічний портрет такого нотаріуса;

удосконалено:

- поняття нотаріальної діяльності, яку не можна ототожнювати з простою сукупністю вчинених нотаріальних дій, оскільки вона являє собою систематичну, на безперервній професійній основі, непідприємницьку діяльність спеціально уповноважених державою осіб, які відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам, з вчинення нотаріальних дій та надання супутніх нотаріальних послуг, забезпечених примусовою силою держави;

- поняття злочинності у сфері нотаріальної діяльності, на основі чого запропоновано авторське його визначення як феномена суспільного життя у виді неприйнятної та небезпечної для суспільства й держави відносно масової, стійкої, зумовленої конкретно-історичними причинами та умовами, кримінальної, корисливо спрямованої активності частини нотаріусів;

- систему заходів спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинам у сфері нотаріальної діяльності в частині нормативноправового (заходи-норми), управлінського (заходи-команди) і правозастосовного (заходи-дії) характеру;

набули подальшого розвитку:

- уявлення про підстави криміналізації протиправних діянь у сфері нотаріальної діяльності, яка зумовлена тим, що достатньої для криміналізації суспільної небезпеки протиправним діянням нотаріусів надає багаторівневий характер шкоди, що завдається внаслідок цього, - від підриву авторитету держави до порушення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, відновити які неможливо або вкрай важко;

- політичні, економічні, організаційно-управлінські, правові,

ідеологічні, морально-психологічні фактори як детермінанти злочинності у сфері нотаріальної діяльності, що розглядаються як підсистема факторів детермінації корупції;

- думки про те, що поняття зловживання нотаріусом своїми повноваженнями не охоплює всіх протиправних дій, які можуть бути вчинені нотаріусом з веденням нотаріальної діяльності, у зв’язку із чим доцільною є криміналізація перевищення нотаріусом своїх повноважень та умисного розголошення нотаріальної таємниці; запропоновано внесення відповідних змін до КК, зокрема, авторську редакцію ст. 358-1 КК.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані у:

- законотворчій діяльності - при підготовці проектів законів про внесення змін і доповнень до КК України та КПК України щодо відповідальності за злочини у сфері нотаріальної діяльності;

- правозастосовній діяльності - при підготовці щорічних аналізів кримінологічної ситуації в Україні й прогнозів її розвитку на найближчі роки, проектів нормативно-правових актів та управлінських рішень щодо протидії й запобігання злочинності у сфері нотаріальної діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність слідчих підрозділів ГУ МВС України у Запорізькій області від 23.02.2015 р.);

- навчальному процесі - при проведенні лекцій, семінарських і практичних занять із курсу кримінології та інших дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також під час підготовки підручників, навчальних та методичних посібників (довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету від 26.02.2015 р.);

- науково-дослідній сфері - при подальшому дослідженні проблем, пов’язаних із протидією злочинності у сфері нотаріальної діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, висновки й пропозиції ґрунтуються на власних дослідженнях автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 2013 р.); «Теоретико-прикладні засади правової науки: сучасний вимір» (м. Запоріжжя, 2014 р.); «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2014 р.); «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2015 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 9 наукових публікаціях, з яких: 4 - статті в наукових фахових виданнях України, 1 - стаття в зарубіжному виданні, 4 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації - 241 сторінка, з них основний текст - 192 сторінки, список використаних джерел - 36 сторінок, додатки - 13 сторінок. Список використаних джерел містить 320 найменувань.

<< | >>
Источник: САЛАМАТОВА МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Запоріжжя - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Розділ III ВСТУП НА ДИПЛОМАТИЧНУ СЛУЖБУ
  2. Стаття 12. Вступ на дипломатичну службу
  3. Стаття 13. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу
  4. Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв'язок
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. Вступление в законную силу обвинительного приговора в отношении главы муниципального образования
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. ВСТУП
  16. ВСТУП
  17. ВСТУП
  18. ВСТУП
  19. ВСТУП