<<
>>

Висновки до розділу 2

Офіційна статистична звітність не дає вичерпної, постійної, систематизованої інформації про кількість злочинів, вчинених нотаріусами, та кількість нотаріусів, притягнутих до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.

Тривалий час вчинення нотаріусами злочинців взагалі не відображалось у статистиці, або відомості обмежувались довідковими даними. Підкреслюється, що статистична звітність не відображає дані про характер та суб’єкти злочинів, за якими відкривались кримінальні провадження за статтями 365-2 та 368-4 КК, тому безпосередньо з неї неможливо встановити, скільки з переданих до суду кримінальних проваджень стосувались злочинів, вчинених нотаріусами чи щодо нотаріусів.

За даними офіційної судової статистики за 2014 рік, за ч. 3 ст. 365-2 КК була засуджена 1 особа (за рештою частин ст. 365-2 КК - жодної особи), за ч. 1 ст. 368-4 КК - 1 особа, за ч. 3 ст. 368-4 КК - 3 особи, за ч. 4 ст. 368-4 КК - 5 осіб. При цьому вироки за статтями 365-2 та 368-4 КК ухвалювались як щодо нотаріусів, так і щодо інших осіб, які здійснюють професійне незалежну діяльність у сфері надання публічних послуг - арбітражних керуючих, оцінювачів, експертів тощо. При цьому кількість нотаріусів, засуджених за згаданими статтями КК, щороку залишається невеликою - не більше 10-15 осіб.

Враховуючи те, що станом на березень 2015 року в Україні нараховується близько 7500 нотаріусів, з яких 5694 - приватні нотаріуси, - можна констатувати, що до злочинних дій, що охоплюються складами злочинів, передбачених статтями 365-2 та 368-4 КК, вдаються менше 0,2 відсотка нотаріусів. По відношенню до загальної кількості відкритих кримінальних проваджень щодо злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, кількість кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених статтями 365-2 та 368-4 КК, становить від 0,04 до 0,14 відсотка відповідно.

На підставі оброблених даних можна зробити висновок про наявність тенденції до збільшення кількості осіб, що засуджуються за злочини, вчинені у сфері надання публічних послуг, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності, яка пояснюється не реальним збільшенням кількості відповідних злочинів, а удосконаленням роботи правоохоронних органів з їх викриття та розслідування, відповідними змінами у законодавстві. Кількість же нотаріусів, що притягаються до кримінальної відповідальності, не перевищує 10-15 осіб на рік, а кількість офіційно зареєстрованих злочинів, що вчиняються нотаріусами, складає не більше 0,05-0,06 відсотків від загальної кількості зареєстрованих злочинів.

Виходячи з останніх даних про кількість населення України у 2014 році, коефіцієнти злочинної інтенсивності та злочинної активності у сфері нотаріальної діяльності складають 0,04 відсотка. Злочинність у сфері нотаріальної діяльності не має залежності від певних територіальних особливостей (виняток становлять тимчасово окуповані території та території, які тимчасово не контролюються українською владою, але ці явища виходять за межі дослідження). Аналіз же даних про соціально-демографічну структуру злочинності у сфері нотаріальної діяльності виявив той факт, що відповідні злочини вчиняються переважно чоловіками у віці від 30 до 50 років попри те, що переважну більшість нотаріусів складають жінки.

На підставі аналізу факторів, що впливають на прихованість таких злочинів, даних, отриманих в ході анкетування, відомостей про притягнення нотаріусів до інших, ніж кримінальна, видів юридичної відповідальності, робиться припущення про те, що кількість прихованих злочинів у сфері нотаріальної діяльності у 15-20 разів перебільшує кількість офіційно зареєстрованих злочинів.

Класифікацію факторів детермінації злочинності у сфері нотаріальної діяльності в узагальненому виді можна представити наступним чином:

- політичні (розбалансованість гілок державної влади та перебування їх у майже постійній конфронтації однієї з іншою; відсутність державницького підходу до розбудови окремих елементів механізму держави, до яких належить і нотаріат; прагнення держави більшість проблем організації нотаріальної діяльності перекласти на плечі самого нотаріату; ставлення політичних еліт до інституту нотаріату як до інструменту наповнення бюджету та паралельного тіньового збагачення, а не як до неодмінного елементу правової держави з правоохоронною та правозахисною функціями);

- економічні (перманентно важкий стан економіки; низькі темпи зростання валового внутрішнього продукту на душу населення, а подекуди й відсутність такого росту; низький рівень доходів переважної більшості населення протягом всього часу після одержання Україною незалежності; неможливість накопичення значної кількості матеріальних благ чесною працею для переважної більшості людей; наявність постійного процесу перерозподілу високоліквідних майнових активів між фінансово- політичними угрупованнями залежно від зміни політичної обстановки у державі; явне та приховане зрощення крупного капіталу та державної влади, коли остання використовується для задоволення економічних інтересів першого);

- організаційно-управлінські (різкий перехід до системи латинського нотаріату без належного кадрового забезпечення та за відсутності жорстких кваліфікаційних вимог до кандидатів на посаду нотаріуса; висока «вартість» початку нотаріальної діяльності; формування в нотаріаті ознак цеховості, корпоративності, клановості та закритості; розширення компетенції приватних нотаріусів з одночасним скасуванням обмежень у їх кількості);

- правові (наявність прогалин у законодавстві України, що дозволяють заінтересованим особам зловживати повноваженнями нотаріусів; відсутність чіткого регулювання питань дисциплінарної, адміністративної та так званої професійної відповідальності нотаріусів; недостатня правова регламентація окремих аспектів правового статусу нотаріусів (наприклад, відносин щодо їх соціального та пенсійного забезпечення);

- ідеологічні (як загальний занепад правової культури, формування та посилення у суспільстві культу споживання та легкого збагачення, відсутність системної державної політики по формуванню у суспільстві позитивних цінностей, байдужість держави та суспільства до проявів зневаги до соціально вразливих осіб (неповнолітніх, людей похилого віку, людей з фізичними та психічними вадами).

На індивідуальному рівні значний детермінуючий вплив здійснюють морально-психологічні фактори: невпевненість кожної окремої людини у майбутньому, ставлення до юридичної професії як до засобу збагачення в обхід закону, а не як до служіння суспільству та державі, приклади безкарної протиправної діяльності колег за професією.

Залежно від форми поведінки можна виокремити три типи нотаріуса- злочинця залежно від його морально-психологічної спрямованості та характеру дій: 1) нотаріус, який одержує незаконну винагороду за вчинення або невчинення певних нотаріальних дій від випадку до випадку, спеціально не створюючи чи підшукуючи ситуації для цього (ситуативний злочинець); 2) нотаріус цілеспрямовано займається «продажем» своїх повноважень, постійно вишукуючи можливості для одержання неправомірної винагороди; 3) нотаріус, який перебуває на матеріальному утриманні кримінальних угруповань, комерційних або політичних структур, забезпечуючи за допомогою наданих йому повноважень постійне «обслуговування» їх інтересів.

Морально-психологічний портрет нотаріуса-злочинця визначається корисливою спрямованістю його протиправної діяльності. Таким особам притаманні нещирість, лукавство, цинізм, несприйняття або зневажливе ставлення до непорушності права власності і недоторканості чужого майна, що поєднується з високим професіоналізмом, помноженим на підвищену професійну самооцінку. Ці властивості супроводжуються суперечливим світоглядом, підвищеною схильністю до самовиправдовування, пониженим порогом сумління.

<< | >>
Источник: САЛАМАТОВА МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Запоріжжя - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. 2.2 Правові норми, що регулюють правовідносини нижчого духовенства, причетників та монахів
  3. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  4. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  5. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  6. ВСТУП
  7. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  8. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  9. ВСТУП
  10. Висновки до розділу 2
  11. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  12. ВСТУП
  13. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  14. 2.2. Місце громадських організацій у механізмі захисту трудових прав працівників
  15. 1.1 Поняття та структура давності як юридичної конструкції кримінального права України
  16. 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
  17. ВСТУП