<<
>>

Висновки до Розділу 1

1. Правові акти характеризуються через такі ознаки як: (1) наявність словесно-докуметальної форми; (2) внутрішня структурованість інформації згідно із правилами та прийомами юридичної техніки; кожний конкретний вид правового акту характеризується набором обов’язкових реквізитів, притаманних конкретному виду правових актів; (3) вольовий характер, втілення результатів реалізації компетенції органів публічної влади; (4) офіційний характер, видання від імені уповноваженого суб’єкта; (5)

державно-владний характер, обов’язковість правового акта, забезпечення його дотримання та виконання всіма суб’єктами права, яких такий акт стосується, засобами державної підтримки аж до примусу.

В дисертаційній роботі поняття «правовий акт» і «юридичний акт» розглядаються як тотожні.

2. Правові акти, як вбачається, можуть бути класифіковані за багатьма критеріями, проте, для цілей правового регулювання найбільш важливими є такі критерії як: 1) характер припису, що містить правовий акт (загальний чи індивідуальний) - за цим критерієм правові акти можуть бути класифіковані на нормативні та індивідуальні. Обов’язковою ознакою як нормативно - правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта /суб’єктів/, дотримання яких забезпечується правовими механізмами; 2) вид юридичної діяльності, результат здійснення якої втілюється у правовому акті - за цим критерієм можна виокремити акти правотворчості, акти застосування права, інтерпретаційні акти.

3. Під нормативно-правовим актом розуміється офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими суб’єктами нормотворчості, який встановлює, змінює чи скасовує норми права. Для нормативно-правового акта характерні такі специфічні ознаки: (1) правоутворююче призначення, нормативно-правовий акт оформлює встановлення, зміну чи скасування норм права; (2) нормативність - в нормативно -правовому акті знаходить закріплення набір певних правил поведінки в тій чи іншій сфері суспільних відносин, регульованих правом; (3) публічність - вплив держави та місцевого самоврядування як інституцій, відокремлених від суспільства, проте таких, що діють від імені і в інтересах суспільства, на формування системи законодавства; (4) загальнообов’язковість - здійснення правових приписів всіма суб’єктами права обумовлена їх захистом з боку держави і можливістю застосування заходів примусу до порушника норм, які вони містять; (5) документальний характер закріплення; (6) доступність - вільний доступ всіх суб’єктів права до отримання інформації про зміст нормативно -правового

акта, заснований на визначеному порядку його оприлюднення, офіційного опублікування, що доповнюється зрозумілою мовою і формою викладу тексту нормативно-правових актів; (7) легальність - правомірність виникнення та функціонування, зокрема, приймається суб’єктами нормотворчості в межах їх компетенції; встановлення особливої нормотворчої процедури, яка охоплює розробку, розгляд, обговорення проектів нормативних актів, їх прийняття та офіційне оприлюднення; ухвалюється у формі, визначеній Конституцією і законами для кожного виду нормативно-правового акта; наявність структури і певних реквізитів; опрацювання з урахуванням правил нормотворчої техніки; обов’язкова державна реєстрація та облік; (8) ієрархічність; (9) набувають загальнообов’язкової сили, змінюються та втрачають юридичну силу відповідно до спеціальної юридичної процедури; (10) системний характер; (11) самодостатність, тобто можливість безпосередньо, без наявності будь - яких допоміжних механізмів застосовувати нормативно -правовий акт.

4. Узагальнення представлених в юридичній науці підходів до визначення терміну «законодавство» дозволило виокремити такі основні точки зору до його розкриття: (1) під законодавством розуміють всі джерела норм права, встановлені або визнані державою; (2) під законодавством розуміють всі нормативно-правові акти держави; (3) під законодавством розуміють тільки акти вищих органів державної влади (законодавчих зборів, президента і уряду); (4) під законодавством у вузькому сенсі слова розуміють сукупність діючих в країні законів. Обгрунтовано широкий підхід до розкриття поняття «законодавство» як системи усіх нормативно-правових актів, що діють в державі.

5. Розвиток суспільних відносин на певному його етапі зумовив необхідність появи їх підзаконного правового регулювання, яке здатне більш оперативно реагувати на потреби соціальної практики. У той же час, підзаконні акти не повинні перебирати на себе регулювання найбільш важливих питань суспільного життя, у зв’язку з цим предмети регулювання

закону і певного виду підзаконних актів: (1) можуть бути визначені в Конституції або спеціальному законі у вигляді прямої вказівки на питання, що входять до сфери регулювання виключно певним видом актів; (2) у законі можуть закріплюватися доручення компетентним правотворчим органам у визначений термін ухвалити підзаконні акти з конкретних питань.

6. Підзаконність - загальновживаний в юридичній літературі термін, який вказує на верховенство законодавчого акту по відношенню до актів, які мають нижчу порівняно з ним юридичну силу. Підзаконний правовий акт - це різновид нормативного правового акта, що видається уповноважним органом на основі та на виконання закону, відповідно до закону для його подальшої конкретизації та розвитку. Основними ознаками цього виду правового акту є: (1) закріплення в конституції або на рівні закону повноваження за певним органом публічної влади видавати нормативні правові акти, засновані на законі, а також визначення меж правотворчої компетенції та форм нормативних правових актів, що відповідають цій компетенції ; (2) при визначенні юридичної сили і засад видання підзаконних правових актів використовуються спеціальні юридичні формули - «на підставі та на виконання закону», «не повинні суперечити закону», «відповідно до закону»; (3) здійснюється опосередкування приписів законів за допомогою відтворення, доповнення, конкретизації, розвитку, деталізації тощо; підзаконний нормативний правовий акт, конкретизуючи і розвиваючи закон, не може виходити за рамки предмета закону, не може йому суперечити; (4) є притаманним більш спрощений порівняно із законом порядок прийняття, опублікування і введення в дію, тому вони швидше і оперативніше реагують на зміни суспільного життя; (5) приписи підзаконних актів переважно є нормами видового значення щодо приписів законів, які є нормами родового значення; (6) висока ступінь неоднорідності: поняттям «підзаконний акт» охоплюється широке коло актів різної юридичної сили, різних найменувань і форм видання; (7) система підзаконних актів має ієрархічну структуру, засновану не стільки на ієрархії органів, скільки на

нормативно закріпленому положенні нормативних правових актів того чи іншого органу в системі всіх нормативних правових актів в державі.

7. Уся сукупність вимог, що висуваються до підзаконних актів, може бути умовно представлена як система таких груп стандартів: (1) вимоги, що висуваються до змісту підзаконних актів: (а) відповідність загальновизнаним міжнародним документам про права і свободи людини і громадянина; (б) відповідність підзаконних актів Конституції, законам та іншим актам більшої юридичної сили; (в) відповідність реальним суспільним відносинам; (г) дотримання інститутом публічної влади своєї компетенції; (2) вимоги щодо відповідності правилам юридичної техніки, зокрема: (а) вибір правильної форми підзаконного акта; (б) відповідність вимогам, що висуваються до стилю нормативних актів; (в) відповідність вимогам, що пред'являються до структури нормативних актів.

8. Підзаконні правові акти можуть бути класифіковані за такими критеріями: (1) за суб’єктами прийняття - акти президента, уряду, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування та ін.; (2) за зовнішньою формою акта - укази, постанови, накази, розпорядження, рішення, статути, правила та ін.; (3) за сферою дії акта - загальні, міжвідомчі, відомчі, місцеві акти; (4) за характером нормотворчої компетенції - прийняті в межах власної нормотворчої компетенції і прийняті в порядку реалізації делегованих нормотворчих повноважень; (5) за порядком прийняття - акти, прийняті одноособово і колегіально; (6) за кількістю суб’єктів нормотворчості - акти, прийняті одним суб’єктом владних повноважень і спільно двома або більше суб’єктами; (7) за характером відомостей, що містяться у нормативному акті - акти з відкритим доступом і акти з обмеженим доступом; (8) такі, що мають регуляторний характер, і ті, що такого характеру не мають; (9) за характером повноважень - видані на основі постійних повноважень та видані на основі тимчасових повноважень; (10) за правотворчим призначенням - нормовстановлюючі та нормативно-допоміжні; (11) за функціональним

призначенням - програмно-цільові, регламентаційні, статутні, правонаділяючі; (12) за предметом правового регулювання - з питань оподаткування, витрачання фінансових та матеріальних ресурсів; з питань митного регулювання; захисту конкуренції; охорони прав інтелектуальної власності; регулювання підприємницької діяльності - регуляторні акти; оплати праці, грошового утримання, пенсійного забезпечення тощо; (13) за юридичними властивостями - суто нормативні та змішані) тощо.

9. Акти делегованої нормотворчості за своєю юридичною силою займають один щабель із актами того органу нормотворчої компетенції, який делегував відповідні нормотворчі повноваження. Відповідно, якщо йдеться про делегування повноважень із врегулювання питань, що мають врегульовуватися законом, акт делегованої нормотворчості не є підзаконним і за своєю юридичною силою займає в системі законодавства одну ланку із законами парламенту.

10. Нормативно-правові акти місцевого самоврядування належать до єдиної системи нормативно -правових актів в Україні. За своєю юридичною вони є підзаконними правовими актами, тому їм притаманні всі характерні загальні риси останніх. Правила вирішення ієрархічної колізії можуть бути застосовані виключно у разі суперечності між Конституцією, міжнародним актом, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, або законом України, з однієї сторони, і актом місцевого самоврядування - з іншої. У даному разі пріоритет має бути надано Конституції, міжнародному акту або закону, адже один із принципів місцевого самоврядування - принцип законності. Крім того, ієрархічний характер може мати колізія в межах самої системи актів місцевого самоврядування. Щодо суперечності між актами місцевого самоврядування і підзаконними актам и органів державної влади, то вона має бути кваліфікована як змістовна колізія, але не як ієрархічна.

<< | >>
Источник: РОМАНОВ ЯРОСЛАВ ВАДИМОВИЧ. Підзаконні акти: загальнотеоретична характеристика. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до Розділу 1:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  3. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  4. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  5. ВСТУП
  6. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  7. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  8. ВСТУП
  9. Висновки до розділу 2
  10. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  11. ВСТУП
- Авторское право РФ - Аграрное право РФ - Адвокатура России - Административное право РФ - Административный процесс РФ - Арбитражный процесс РФ - Банковское право РФ - Вещное право РФ - Гражданский процесс России - Гражданское право РФ - Договорное право РФ - Жилищное право РФ - Земельное право РФ - Избирательное право РФ - Инвестиционное право РФ - Информационное право РФ - Исполнительное производство РФ - История государства и права РФ - Конкурсное право РФ - Конституционное право РФ - Муниципальное право РФ - Оперативно-розыскная деятельность в РФ - Право социального обеспечения РФ - Правоохранительные органы РФ - Предпринимательское право России - Природоресурсное право РФ - Семейное право РФ - Таможенное право России - Теория и история государства и права - Трудовое право РФ - Уголовно-исполнительное право РФ - Уголовное право РФ - Уголовный процесс России - Финансовое право России - Экологическое право России -