<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Категорія „санкція” привертає до себе значно більшу увагу науковців, ніж, наприклад, „гіпотеза” чи „диспозиція”. Це пов’язано зі співвідношенням застосування санкцій з проблемами відповідальності, покарання, заходами правового впливу на поведінку особи тощо.

У правовому регулюванні місце санкцій протягом історії час від часу змінювалося. Так, відомо, що в нормах декретів СРСР періоду 1917 – 1921 рр. майже не існувало чітко визначених санкцій, а містилися лише загальні вказівки на відповідальність перед революційним судом. Значною мірою це пояснювалося тим, що в умовах жорстокої класової боротьби неабияку роль відігравала революційна доцільність, яка визначалася соціалістичною правосвідомістю. У зв’язку з цим у вітчизняному правознавстві й досі, на жаль, зберігається тенденція асоціювати закон і покарання за його порушення, перебільшувати соціальну роль санкцій взагалі, і кримінальних, зокрема.

Потреба наукової розробки даної проблеми пов’язана з тим особливим значенням, яке має для держави та суспільства проблема функціонування механізму захисту та охорони суб’єктивних прав. Дієвим засобом, елементом цього механізму виступають правові санкції, які, на етапі сучасних демократичних перетворень, пов’язаних із визнанням людини найвищою соціальною цінністю і закріпленням у Конституції України 1996 року принципу верховенства права, втрачають суто каральний характер. У зв’язку з цим потребують нових наукових пошуків опрацювання питання теоретичного розуміння функцій, ролі та значення санкцій у праві, законодавчого їх відображення. Нових підходів потребує також практика застосування правових санкцій державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами. Адже якість правозастосовної діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб є одним з факторів, що визначають рівень правової культури в суспільстві та державі, стан законності та правопорядку загалом.

Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що в юридичній літературі донині не набули належного розвитку широке розуміння та зміст правових санкцій. Відсутнє єдине розуміння характеру, функцій, умов застосування правових санкцій тощо.

Ще за радянської доби в юридичній літературі дану проблему розробляли такі відомі правознавці, як Б.Т. Базилєв, С.Н. Братусь, Г.Н. Вєтрова, В.М. Горшеньов, О.Ф. Іоффе, М.І. Козюбра, С.М. Кожевников, В.М. Кудрявцев, П.О. Недбайло, В.В. Лазарєв, О.Е. Лейст, М.С. Малеїн, М.І. Матузов, І. Ребане, І.С. Самощенко, М.С. Строгович, В.А. Тархов, А.Ф. Черданцев, М.Х. Фарукшин та ін. Проте в полі зору науковців знаходилися проблеми, пов’язані переважно з негативним аспектом правових санкцій, зокрема, в даному контексті розглядалися питання переконання, державного примусу, юридичної відповідальності, правопорушення тощо. Тобто, санкції відводилася роль захисного механізму, де загроза несприятливими наслідками виступала стримуючим фактором. Так, у галузевих наукових дослідженнях поняття санкції, як правило, ототожнюється з поняттям юридичної відповідальності (М.С. Строгович, В.А. Тархов та ін.). Лише окремі вчені (В.М. Баранов, В.М. Ведяхін, А.В. Малько, М.Г. Проніна та ін.) у своїх дослідженнях заохочувальних норм, пільг та правових стимулів торкалися позитивної сторони правових санкцій.

На сучасному етапі дослідження даних питань поповнюються працями українських теоретиків права, зокрема: дослідженнями О.В. Зайчука, Н.В. Глинської, С.Л. Лисенкова, В.М. Махінчука, Н.М. Оніщенко, К.В. Басіна, В.І. Сліпченко, О.В. Фатхутдінової, Н.В. Хорощак та ін.; а також російських дослідників, до яких належать С.А. Іванова, С.М. Кожевников, А.В. Малько, А.В. Краснов, В.С. Нерсесянц, С.А. Полунін, Р.Л. Хачатуров та ін.

Проте питання санкцій у праві досліджувалися переважно в сфері аналізу проблем структури правової норми, охоронних правовідносин, покарання, відповідальності, примусу тощо. І, на жаль, зовсім відсутні праці, в яких би комплексно і всебічно розкривалися поняття санкцій, їх функціональна роль як засобів захисту та охорони суб’єктивних прав, питання правомірності їх застосування тощо.

Лише дослідники галузевих юридичних наук торкались окремих питань галузевих різновидів санкцій та їх реалізації (серед них В.Ф. Погорілко, Л.Р. Наливайко, О.А. Осауленко, В.І. Сірий та ін.). Отже, дана проблема потребує дослідження не лише на теоретичному рівні, але й у практичній площині. Адже санкцією є не лише частина правової норми, яка визначає міру покарання, але й засіб правового регулювання суспільних відносин. І тому необхідно досліджувати вплив та взаємодію санкцій, окрім вищезазначеного, з такими засобами правового регулювання, як дозволи, заборони, стимули, заохочення, обмеження тощо, а також їх зв’язок з обов’язком, відповідальністю, покаранням та ін.

Отже, дослідження названої проблеми потребує її комплексного аналізу з урахуванням нових напрямків розвитку вітчизняної юридичної науки, з переосмисленням наукових поглядів минулого, з вирішенням теоретико-прикладних аспектів даної проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Дисертаційна робота відповідає вимогам Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003 – 2006 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. №1609, Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 р. №775, Програми формування позитивного іміджу міліції на 2003 – 2007 рр., схваленої рішенням колегії Міністерства внутрішніх справ України від 10 січня 2003 р.

Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений також планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України і виконувався у межах планових тем відділу теорії держави і права „Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597) та „Теоретичні проблеми реалізації прав і свобод особи і громадянина в Україні” (номер державної реєстрації 0104U007590).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2004 року, протокол №13.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення і аналіз проблем розуміння санкцій у праві, обґрунтування позитивного їх аспекту, як елемента правового регулювання та охорони суспільних відносин, поглиблення теоретичних засад та практичних можливостей реалізації зазначеного напрямку дослідження. Для досягнення поставленої мети здобувачем вирішувалися такі завдання:

- дослідити існуючі в юридичній літературі підходи до природи та розуміння санкцій у праві;

- визначити особливий характер санкцій та їхнє місце в структурі правової норми;

- розкрити основні критерії класифікації та види санкцій;

- здійснити аналіз основних засобів захисту та охорони суб’єктивних прав та обґрунтувати розуміння санкції як одного з таких засобів;

- охарактеризувати категорії „санкція”, „право”, „обов’язок” та „юридична відповідальність” і визначити аспекти їх співвідношення;

- уточнити функціональну спрямованість санкцій;

- на підставі аналізу чинного законодавства уточнити сутність і зміст окремих термінів та понять, що визначають характер, сутність і функціональну роль правових санкцій;

- з’ясувати основні умови правомірності застосування санкцій у процесі здійснення юридичної відповідальності.

Об’єктом дослідження є структура норми права, місце і роль санкцій у структурі норми права, правовому регулюванні та охороні суспільних відносин.

Предметом дослідження виступають санкції в праві як елемент правового регулювання та охорони суспільних відносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження в роботі застосовувалися такі методи. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджувалися та обґрунтувалися основні поняття, використані в роботі, та вивчалися соціально-правові явища в контексті їх розвитку, змін і вдосконалення.

Використання порівняльно-правового методу дало змогу розмежувати різноманітні поняття та явища, виявити їхні особливі риси (наприклад, примус і санкція, юридична відповідальність та санкція тощо). Формально-юридичний метод використовувався при аналізі чинного законодавства. Логіко-юридичний метод дав змогу дослідити правову природу, місце і визначити багатогранний характер санкцій у праві та відмежувати їх від подібних категорій. Соціологічний метод використовувався при вивченні юридичної практики та існуючих причин незаконних і несправедливих рішень, що виносяться правозастосовними органами, зокрема, судами, в процесі застосування санкцій. Структурно-функціональний метод дав можливість проаналізувати деякі особливості змісту нормативно-правових актів стосовно структурного поділу правових норм та відображення в них санкцій. За допомогою системного методу проведено класифікацію правових санкцій, здійснено комплексне дослідження даної категорії тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці теоретико-правовим науковим дослідженням санкцій у праві як елемента правового регулювання та охорони суспільних відносин.

У межах здійсненого дисертаційного дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:

1) вперше одержано:

- класифікацію санкцій у праві за такими критеріями: I. Залежно від характеру заходів впливу та органів, що їх застосовують: 1) конституційно-правові; 2) кримінально-правові; 3) адміністративно-правові; 4) дисциплінарно-правові; 5) цивільно-правові (майнові); II. За функціональним призначенням в механізмі правового регулювання санкції правових норм: 1) регулятивні; 2) охоронні; 3) санкції нікчемності; 4) заохочувальні (або стимулюючі); III. Залежно від ступеня визначеності санкцій: 1) абсолютно-визначені; 2) відносно-визначені; 3) альтернативні; IV. За способом охорони правопорядку: 1) правопоновлюючі; 2) штрафні; 3) каральні; V. Санкції в сфері економіки та господарювання: 1) організаційні: а) вертикальні; б) горизонтальні; 2) залежно від видів заходів: а) адміністративно-господарські; б) оперативно-господарські (економічні); 3) залежно від закріплення і визначення санкцій: а) договірні; б) законодавчі;

- запропоновано авторське бачення поняття функцій санкцій правових норм, під якими він розуміє основні напрямки правового забезпечення та гарантування належної реалізації правових приписів, утримання від їх порушення чи поновлення порушених прав шляхом вказівки на ці заходи у правовій нормі, наслідком чого є забезпечення стану законності та правопорядку в суспільстві;

- висновок про доцільність виділення таких основних функцій правових санкцій, як стимулюючої, охоронної та регулятивної, а також визначено їхні характерні риси.

Стимулююча функція сприяє забезпеченню таких загальних функцій права як виховна та соціальна. Охоронна функція санкцій проявляється в тому, що вона: а) впливає на свідомість і поведінку людей шляхом загрози можливого покарання у випадку вчинення правопорушень; б) інформує їх стосовно соціальних цінностей, які охороняються державою. Регулятивна функція санкцій вказує на: а) можливість поновлення порушених прав; б) можливість та межі державного втручання з метою притягнення винних до юридичної відповідальності;

2) удосконалено:

- поняття „санкція”, під якою слід розуміти структурну частину правової норми, яка містить у собі певне відношення суспільства та держави до юридично значущих діянь суб’єктів права, зокрема, яка передбачає заходи негативного впливу як результат порушення норм права, а також заходи заохочення у випадку відповідних правомірних вчинків;

- доцільність розробки системи конституційно-правових санкцій у праві, які, зокрема, визначатимуть механізми та заходи відповідальності держави перед особою, різновиди конституційних правопорушень, їхніх суб’єктів та відносини у сфері застосування конституційних санкцій;

3) набуло подальшого розвитку:

- характеристика місця та значення санкції в структурі правової норми, що визначається: а) розумінням правової норми як загальнообов’язкового правила поведінки, встановленого чи санкціонованого державою, що є загальнообов’язковим для виконання всіма суб’єктами права; б) логічним взаємозв’язком санкції правової норми з іншими її структурними елементами – гіпотезою і диспозицією, який полягає у тому, що: правова норма не може діяти, якщо не передбачені такі фактичні обставини, за яких вона підлягає виконанню (гіпотеза); диспозиція складає саме правило поведінки; санкція ж охоронних норм вказує на ті міри державного примусу, за допомогою яких охороняється відповідне правило поведінки від порушень;

- положення, за яким зміст санкції як структурної частини правової норми визначається тим, що санкція: 1) вказує на можливі наслідки (як негативні – відповідальність, покарання, примус, так і позитивні – заохочення, стимули) залежно від відношення суб’єкта до правил поведінки, визначених диспозицією правової норми (правомірна поведінка чи правопорушення); 2) це встановлений державою засіб захисту, охорони і забезпечення, дотримання і виконання суб’єктивних прав та обов’язків, що передбачений правовою нормою;

- взаємозв’язок категорій „санкція”, „право”, „обов’язок” та „юридична відповідальність”, який полягає в тому, що він виступає гарантом забезпечення прав людини, передбачає можливість обмеження суб’єктивних прав осіб, має правопоновлюючий характер тощо. До того ж він свідчить, що це самостійні правові категорії, які мають спільні та відмінні риси;

- на основі аналізу чинного законодавства розширено наукові уявлення про умови правомірності застосування санкцій (законність, справедливість, обґрунтованість, доцільність) відповідними уповноваженими органами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації сформульовано та обґрунтовано висновки і положення, які можуть сприяти подальшому вдосконаленню практичної реалізації і теоретичних досліджень санкцій у праві та оптимізації їх співвідношення з іншими правовими категоріями. Ці результати можуть бути використані:

- у законопроектній та підзаконній проектній діяльності з метою вдосконалення механізму реалізації санкцій та юридичної відповідальності, наприклад, щодо доцільності розробки системи конституційно-правових санкцій;

- у практичній діяльності судових, контрольно-наглядових і правоохоронних органів, зокрема в процесі правозастосування, а саме: у виборі правової норми, її тлумаченні, притягненні чи звільненні від юридичної відповідальності;

- у навчальному процесі, а саме: при викладанні „Теорії держави і права”, „Конституційного права України”, інших галузевих дисциплін у юридичних навчальних закладах;

- при написанні підручників, навчальних посібників, довідкових та методологічних видань, монографій з проблем, пов’язаних з питаннями дії правових санкцій, юридичної відповідальності тощо.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження були апробовані на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, зокрема: „Сучасні правові проблеми українського державотворення” (м. Біла Церква, 29 квітня 2005 р.; тези опубліковані); „Другі юридичні читання” (м. Київ, 18 травня 2005 р.; тези опубліковані); „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 28 - 20 квітня 2005 р.; тези опубліковані); „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 20 - 21 квітня 2006 року; тези не опубліковані); „Наука: теорія та практика – 2006” (м. Дніпропетровськ, 21 - 31 серпня 2006 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

<< | >>
Источник: ОРЄХОВ ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ. САНКЦІЇ В ПРАВІ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОХОРОНИ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2008. 2008

Еще по теме ВСТУП:

  1. Стаття 13. Вимоги до осіб, які претендують на вступ на дипломатичну службу
  2. ВСТУП
  3. ВСТУП
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. ВСТУП
  8. Вступление в законную силу обвинительного приговора в отношении главы муниципального образования
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВСТУП