Висновки до розділу

Відмова України від авторитарних методів здійснення державної влади і командно-адміністративної економіки та вибір демократичних засад управління суспільством і ринкової економіки зумовлює необхідність наявності незалежних і неупереджених органів та організацій, що будуть здійснювати охорону прав, свобод і законних інтересів громадян, сприяти взаємодії держави та громадянського суспільства, попереджати та припиняти факти порушення безпеки особи та необґрунтованого державного втручання в особисте життя людини, забезпечуючи стан правової упорядкованості системи суспільних відносин та режим взаємної відповідальності держави та особи.

1. Правоохоронна діяльність реалізується через механізм, що включає такі елементи: суб’єкти правоохоронної діяльності; норми та принципи права, що регулюють відносини в сфері охорони права; правові відносини в межах яких здійснюється охорона права. Основною складовою частиною механізму правоохорони виступають суб’єкти її здійснення.

2. Необхідно чітко відрізняти суб’єктів правоохоронної діяльності від інших органів й організацій, що забезпечують права та свободи людини й громадянина. Адже всі державні органи тим чи іншим чином забезпечують права та свободи громадян. Однак, не кожен з таких органів зможе компетентно здійснити охорону прав. Саме тому в державі створюються відповідні органи та організації, що уповноважені на професійній основі займатися правоохоронною діяльністю.

3. Система суб’єктів правоохоронної діяльності не залишається сталою: виникають одні, інші – ліквідуються, реформуються тощо. А тому є доцільним вирішення питання про класифікацію правоохоронних інституцій. Найбільш важливе практичне значення має класифікація суб’єктів правоохоронної діяльності за наявністю/відсутністю повноважень щодо застосування державного примусу.

4. Основними напрямами підвищення ефективності правоохоронної діяльності є:

- покращення соціально-економічних умов в державі;

- удосконалення нормативної бази, що регулює діяльність в сфері охорони права;

- належне організаційно-матеріальне забезпечення правоохоронної діяльності;

- виведення на якісно новий рівень кадрового забезпечення суб’єктів правоохоронної діяльності;

- належна координація правоохоронної діяльності.

Основні наукові результати розділу опубліковані в таких працях:

1. Кучук А.М. Сучасна парадигма правоохоронної діяльності // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Ін-т держави і права ім. В. Корецького НАН України, 2005. – С. 199-203.

2. Кучук А.М. Правоохоронна система України: визначення поняття і структура // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції: Мат-ли наук. конференції курсантів, студентів та молодих науковців (26 березня 2004 р.). – Д., 2004. – С. 183-184.

3. Кучук А.М. Правоохоронні органи в механізмі правоохорони // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Мат-ли ХІ регіональної наук.-прак. конференції (3-4 лютого 2005 р.). – Львів: Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту ім. І. Франка, 2005. – С. 142-144.

4. Кучук А.М. Ефективність правоохорони та її нормативне забезпечення // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів: Тези доп. – Ч. 1. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – С. 164-166.

5. Кучук А.М., Ведєрніков Ю.А. Удосконалення правоохорони як неодмінна умова євроінтеграції // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право: Тези доп. – Луцьк.: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005.– С. 109-111.