<<
>>

Вплив ісламського деліктного права на сфери взаємодії ісламських держав з іншими державами

Правова культура сучасного світу складається з безлічі існуючих і функціонуючих на теперішньому етапі розвитку суспільства національних кримінально-правових систем. Всі вони тією чи іншою мірою взаємопов'язані, взаємозалежні та здійснюють вплив одна на одну [135, с.

50-58].

Різний ступінь їх взаємозв'язку і взаємодії обумовлений тим, що одні національні кримінально-правові системи мають більше спільних ознак та рис, інші ж, навпаки, відрізняються домінуючим характером специфічних рис і особливостей стосовно одна одної, мають набагато менше спільного між собою, ніж особливого [74, с. 159].

І якщо більшість цивілізацій мають спільну «територіальну базу», то в основі мусульманської цивілізації лежить не територія, а релігія [168]. Як справедливо зазначає Г. Мирський: «етнічна і національна ідентифікація індивіда, приналежність до етносу, нації, конфесійної спільноти нерозривно пов'язані з усвідомленням того, що можна назвати спільністю долі. Сюди можна зарахувати такі фактори, як солідарність, викувана у багатовіковій боротьбі із сусідами, з ворогами цієї етнічної чи конфесійної групи, міфи та спогади про героїв і мучеників, про страждання і перемоги. І звичайно ж, мова йде і про загальну культуру. Але ці чинники є, мабуть, необов'язковими для цивілізації і найкращим прикладом може бути світ ісламу. Про яку спільність долі можна говорити щодо жителів Малайзії та Куртану? Яку загальну культуру можна виявити у мусульманських народів, розкиданих по величезних просторах Азії та Африки? Їх культура має локальне походження. Навряд чи можна вважати потужним

об'єднуючим фактором і колоніальне минуле: Туреччина та Іран, наприклад, не були колоніями, хоча й вони чимало постраждали від експансії Заходу. Економічний стан теж не може бути спільним знаменником - досить порівняти Малайзію або Об'єднані Арабські Емірати із Сомалі та Бангладеш» [119, с.

29].

Інакше кажучи, якщо зближення західних кримінально-правових систем стає можливим завдяки спільності історичного розвитку, культури, соціального та економічного розвитку тощо, то у випадку з ісламською цивілізацією справа йде трохи інакше. Тут у сфері історії, політики, економіки та культури важко знайти що-небудь, що можна було б назвати об'єднуючим елементом вельми різних народів [148]. Залишається тільки релігія.

Послідовники релігії ісламу в сучасному світі проживають у всіх державах. Проте, будучи розсіяними по різних культурах, заснованих на неісламських цивілізаціях, мусульмани підкоряються іншим системам права, дотримуючись своєї релігії тільки у суто релігійних приписах. Більш складне питання про дію ісламського права у цілому та ісламського деліктного права, зокрема, у тих державах, де мусульмани проживають компактно, становлячи або переважну більшість населення держави, або його вагому частину [151].

Забезпечення діалогу між державами західної правової традиції та мусульманської цивілізації є можливим тільки у разі належного функціонування міжцивілізаційної взаємодії. Утворенню такого механізму не в останню чергу сприяє відкритий характер системи ісламського права, що дозволяє запозичувати ті чи інші елементи інших правових систем з метою пристосування мусульманського суспільства до нових умов розвитку.

У теперішній час уже складно стверджувати, що кожна держава має своє унікальне кримінальне право, найбільш вірним, як уявляється, є твердження, що в одній і тій самій державі діє кілька конкуруючих

правових систем. Більшість мусульманських країн під тиском західного світу модернізували своє кримінальне законодавство і тепер - це симбіоз традиційного класичного ісламського деліктного права та кримінально- правових норм західного типу [157]. Як зазначає Ю. Клочкова: «конвергенціонні правові системи - це результат об'єктивних процесів зближення, «змішування» різних національних правових систем (що особливо проявило себе у другій половині ХХ століття), та слідство різного роду політичних процесів, які спричинили зміну правових систем, яка завжди починається із тих чи інших правових запозичень, копіювання важливих юридичних інститутів, при все ще збереженні власних» [84, с.

24-25].

Розглядаючи питання взаємодії мусульманської правової системи з іншими правовими системами в юридичній літературі, автори, як правило, акцентують свою увагу на впливові західної правової традиції на трансформацію ісламського деліктного права. Зокрема, Л. Сюкіяйнен зазначає, як важливо мати на увазі, що саме сучасне ісламське право склалося та еволюціонувало головним чином під вирішальним впливом європейських правових моделей. Теоретичний аспект проблеми співвідношення ісламського права з європейською правовою культурою розробляється у концепції «верховенства» і «втілення» шаріату, а її практична сторона виходить на перший план при тлумаченні та застосуванні положень конституцій, які визнають шаріат або його принципи основними (головними, пріоритетними) джерелами законодавства [178]. Мимоволі виникає питання: чи мало якийсь вплив на розвиток кримінального права європейських країн ісламське деліктне право? Можливо. Оскільки починаючи з XV ст. у Туреччині діяли кримінальні закони османських халіфів, засновані на ісламському праві, при цьому, починаючи із XV ст. і аж до кінця ХІХ ст. такі держави як Албанія, Болгарія, Греція, а також ряд інших балканських держав перебували під владою турків. Більше того, у сучасних Албанії, Боснії,

Македонії і на теперішній час значна частина населення - це мусульмани. «З утворенням Кримського ханства (1443 р.), яке знаходилося у васальній залежності від Османської імперії, практично весь південь і південний захід Криму населили мусульмани [134]. Із часом в Україну (переважно на Донбас) переселилися поволзькі татари. Певні мусульманські правові звичаї могли бути запозичені і під час тривалих воєн із Туреччиною Запорізької Січі, Росії тощо» [165, с. 18]. У той же час у сучасній літературі зазначається, що в Корані є багато ідей і навіть персоналій, запозичених із Біблії (Старого і Нового Завітів) [170, с. 124], тобто канонічне християнство і мусульманське право у багатьох моментах перетинаються.

Як справедливо зазначає А.

Массі, у цілому мусульманське право сформувалося у межах Арабського халіфату як конфесійне право, при цьому частково увібрало в себе деякі положення (незначна кількість) римського і візантійського права. Основною специфікою шаріату є те, що його норми, з одного боку, регулюють суспільні відносини, з іншого, - відносини мусульман з Аллахом. Це знаходить вираження в одній із центральних концепцій мусульманської правової доктрини, згідно з якою оцінка всіх дій віруючих здійснюється виходячи з п'яти категорій - належного, рекомендаційного, дозвільного, засуджуваного і заборонного [115, с. 91].

Знання динаміки становлення права країн європейського континенту, на які в силу історичних причин впливало ісламське право, відкриває можливості глибше проникнути в особливості формування їх сучасних правових систем. Особливого значення набуває визначення подібностей і відмінностей між ними у галузі правових звичаїв, які стали одним із значущих джерел сучасного права і спадкоємно зберегли свій статус регулятора кримінально-правової поведінки, незважаючи на модернізацію кримінальної сфери правового життя.

Розглядаючи, наприклад, деякі суб'єкти Російської Федерації, де основне населення є мусульманами, деякі історики і правознавці схильні вважати, що «родовий лад» у них зберігався аж до ХХ ст. [134]. Це дещо перебільшено. Вірніше говорити про збереження у цих народів пережитків родового ладу. Тоді у правовому житті цих народів особливе значення мало звичаєве право (адат), яке регулювало усі аспекти правового життя, у тому числі і кримінально-правову сферу. Багато в чому це пояснюється тим, що звичаєве право набуває самостійного значення там, де соціальні та економічні відносини не відповідають нормам шаріату [169].

У звичаєвому праві цих кочових мусульманських народів були такі види покарань: смертна кара, тілесні й ганебні покарання, викуп за кров, вигнання з громади тощо. Як видно, система покарань, а також злочинні діяння, за які застосовувалися ці види покарання, ґрунтувалися на нормах шаріату, однак тут вони діяли опосередковано як звичаєве право.

Сучасні правознавці намагаються використати досвід, традиції, вироблені у давнину з метою залучення кожного члена спільноти до правових традицій своїх народів, будь-то чеченці, татари чи ін. [49, с. 72].

Ісламське деліктне право є унікальним через свій релігійний характер. Як зазначає А. Кибальник: «протилежні тенденції його розвитку в мусульманських державах неминуче будуть впливати на розуміння злочинності та караності діяння не тільки у цих державах, але й у тих немусульманських державах, де значний елемент населення сповідує іслам [81, с. 29] (у тому числі і в Росії - для цього достатньо згадати нещодавню історію дії на території Чечні шаріатського «Кримінального кодексу Ічкерії» із публічними стратами, бичуванням тощо).

Ісламське деліктне право, на відміну від кримінального права західних країн, не є самостійною галуззю науки. Воно є тільки однією із сторін релігії ісламу. Ця релігія містить, по-перше, теологію, що встановлює догми й уточнює, у що мусульманин повинен вірити; по-друге, шаріат вказує віруючим, що вони повинні робити і від чого слід

утримуватися під загрозою покарання. Це і становить те, що називається ісламським деліктним правом. Це право вказує мусульманину, як він повинен себе вести стосовно релігії, стосовно до подібних собі та стосовно до Бога.

Говорячи про вплив класичного ісламського деліктного права, слід, передусім, говорити мову про правові системи «немусульманських» держав, де мусульмани становлять меншість населення. Насамперед, мова йде про такі держави як Індія, Філіппіни, Нігерія, Малайзія та ін.

На теперішній час у західному світі проживає величезна кількість населення, яке є носієм ісламської кримінально-правової традиції. Класичне ісламське деліктне право раніше визначало багато аспектів життєдіяльності мусульманина незалежно від місця проживання. Разом із тим, у деяких державах, у місцях компактного проживання мусульман, намагаються регулювати деякі аспекти їхнього життя відповідно до ісламського деліктного права.

Така ситуація склалася в Нігерії та Малайзії, які мають федеративний устрій. Специфіка впливу ісламського деліктного права полягає у дії заснованого на ісламських принципах законодавства окремих штатів, де мусульмани становлять більшість населення. Так, наприклад, у Малайзії до таких територій належить штат Келантан, в якому в 1993 р. було прийнято шаріатський кримінальний кодекс, який, зокрема, передбачає ісламські міри покарання за злочини категорії худуд (із традиційних семи складів злочинів виключений тільки бунт), але застосовується тільки до мусульман, які скоїли злочини на території цього штату [145, с. 56].

Схожа ситуація спостерігається і в північних районах Нігерії. Зокрема, шаріатський кримінальний кодекс штату Замфара 2000 р. також поширює свою дію винятково на мусульман за злочини категорії худуд, серед яких не згадуються віровідступництво і бунт, він встановлює, у числі інших, членоушкоджуючі та тілесні покарання, а за вбивство і шкоду,

завдану здоров'ю, передбачаються санкції кісас у вигляді таліона або відшкодування у розмірі 100 верблюдів або їх грошового еквівалента.

Важливо мати на увазі, що в усіх згаданих державах ісламське деліктне право не просто проголошується або фіксується в законодавстві, але застосовується на практиці. Це стосується і таких шаріатських заходів відповідальності, як забивання камінням, відсікання руки або ноги, тілесні покарання.

Реформування ісламських правових систем полягає не тільки і не стільки у зміні структури ісламського деліктного права, скільки у зміні ролі ісламського деліктного права в сучасних правових системах.

Таким чином, ступінь впливу ісламського деліктного права на інші правові системи оцінюється по-різному. Він варіюється в залежності від історичних закономірностей розвитку тієї чи іншої держави, від культурних особливостей, від геополітичного розташування держави, від ментальних особливостей населення тієї чи іншої держави. Якщо в одних державах вплив ісламського деліктного права знаходить своє відображення у практичній реалізації окремих принципів і норм, розроблених у рамках ісламського деліктного права, то для інших держав є характерним більш масштабний вплив, що знаходить своє вираження у правовій ідеології, правовій свідомості, правовій культурі, у правотворчій і правозастосовній практиці.

При цьому не слід забувати, що ісламське деліктне право має вплив на сучасний розвиток різних держав не тільки у вигляді системи діючих юридичних норм, але і як важливий ідеологічний фактор. Проблемам ісламського деліктного права надається важливе значення сучасними політичними рухами, які виступають під ідеями ісламу про те, що ісламське деліктне право традиційно розглядається як головний засіб практичної реалізації уявлень про «мусульманський спосіб життя» і суспільний ідеал, які склалися в ісламі [50, с. 138]. Тому стає зрозумілою та істотна роль, яку відводять йому різні політичні сили при обґрунтуванні

своїх вимог [174, с. 572]. Ця роль виявляється неоднозначною, оскільки залежить від характеру сил і рухів, які використовують ісламське право у своїх інтересах.

«Тільки поверхове знайомство з шаріатом може звести його до відрубування руки за крадіжку, побиття камінням перелюбників або тілесного покарання за вживання алкоголю», - зазначає Л. Сюкіяйнен [180, с. 127], маючи на увазі, очевидно, що така кримінально-правова політика усіма без винятку сприймається негативно. Тим часом, на тлі нестримної пропаганди вад, патологічних збочень, насильства, культу багатства і влади інформація про покарання за перелюбство та пияцтво у мусульманських державах у простого обивателя скоріше викликає внутрішню солідарність із подібною політикою. У будь-якому разі, слід мати на увазі, що боротьба з пороками завжди була більш виграшною, ніж їх стимулювання. Закони шаріату за своєю суттю є антікриміногенними. Кримінального потенціалу вони набувають при неправильному або спотвореному розумінні й тлумаченні. У сучасному світі це відбувається з тих пір, коли іслам став об'єктом і засобом політичних маніпуляцій.

<< | >>
Источник: МАВЕД Сандра Омарівна. ҐЕНЕЗА ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІСЛАМСЬКОГО ДЕЛІКТНОГО ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Еще по теме Вплив ісламського деліктного права на сфери взаємодії ісламських держав з іншими державами:

  1. ЗМІСТ
  2. ВСТУП
  3. Вплив ісламського деліктного права на сфери взаємодії ісламських держав з іншими державами