<<
>>

Висновки до розділу 3

1. Класична ісламська правова доктрина у питанні джерел кримінального права ґрунтується на вченні аль-Шафіі про «чотири корені шаріату». Згідно з доктриною «чотирьох коренів» виокремлюють чотири

джерела ісламського деліктного права: Коран, Сунна, іджма і кіяс.

Ці джерела і являють собою першу групу.

Другу групу джерел ісламського деліктного права становить так зване позитивне право. На сучасному етапі деліктне право у більшості держав кодифіковано повністю або частково, або зафіксовано в законодавчих актах некодифікованого характеру. Кримінальні кодекси складені під безпосереднім впливом західної правової традиції, змістовно наповнені мусульманськими кримінально-правовими законами.

Незважаючи на те, що формальне право суперечить класичній ісламській доктрині, однак на теперішній час воно є одним із найважливіших компонентів мусульманської кримінально-правової системи.

До третьої групи джерел ісламського деліктного права слід зарахувати правовий звичай і місцеві традиції, які не суперечать основам шаріату і мусульманського права і є спадщиною звичаєвого права або правових звичаїв.

2. Поняття злочину є центральним, стрижневим поняттям у будь-якій системі кримінального права. Однак, незважаючи на це, воно отримало закріплення у кримінальних законах далеко не всіх мусульманських держав. Закріплення на законодавчому рівні поняття злочину є характерним для тих мусульманських держав, які формувалися під впливом континентальної правової системи (Ліван, Сирія, Йорданія, Марокко та ін.). Що ж стосується таких держав як Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт, то відсутність у їхньому кримінальному законодавстві поняття злочину пояснюється залишками впливу британської школи кримінального права.

На теперішній час питання загальної частини кримінального права у більшості ісламських країн регулюються кримінально-правовою доктриною, і питання визначення поняття злочину не є винятком.

Злочин за мусульманською кримінально-правовою доктриною визначається як

зазіхання на чиїсь права, гріх, за яким слідує покарання. Кримінальне законодавство закріплює формальне визначення злочинного діяння, а саме: «Злочин - це дія або бездіяльність, заборонена кримінальним законом під страхом покарання».

3. Традиційне ісламське деліктне право поділяє всі злочини на три категорії: худуд, кісас і тазір. Критерій, на підставі якого класифікують злочинні діяння у мусульманській кримінально-правовій системі, має двоякий характер: по-перше, чиї права порушуються в результаті скоєння злочину; по-друге, чи є визначеною міра покарання у священних джерелах.

Ісламська кримінально-правова доктрина виокремлює три категоріі злочинних діянь:

а) категорія худуд - до злочинних діянь цієї категорії належать ті, що посягають на права Аллаха або на права Аллаха у поєднанні з правами індивіда, де права Аллаха домінують. Покарання за скоєння злочинів цієї групи чітко визначено Кораном і Сунною;

б) категорія кісас - включає в себе злочинні діяння, що посягають на права індивіда або на права Аллаха у поєднанні з правами індивіда, де домінують права індивіда. Покарання за злочини цієї групи чітко прописані Кораном і Сунною;

в) категорія тазір - до злочинних діянь цієї категорії належать злочини, що посягають на права індивіда. Покарання за злочини цієї категорії не визначені у Корані і Сунні. Їх закріплено на законодавчому рівні.

4. Покарання являє собою один із центральних і основних інститутів кримінального права і вважається основоположною стороною злочину.

Визначення покарання розвивалося в теорії ісламського деліктного права під впливом культурологічних особливостей, релігії, державних інститутів, ментальності тощо. Положення шаріату значною мірою вплинули на формування і розвиток інституту покарання у

мусульманських державах, навіть у тих, де шаріат офіційно не є джерелом деліктного права.

Під впливом західної кримінально-правової традиції багато мусульманських держав сприйняли західні правові конструкції, однією з яких є визначення покарання.

Сучасний ісламський юрист погодиться із тим, що кримінальне покарання - це не помста злочинцю, а захист суспільства від небезпечної поведінки й утримання особи від скоєння злочину. Але до такого трактування ісламський юрист додасть, що «кримінальне покарання - це необхідний реквізит божественної справедливості, тісно пов'язаний з ісламською мораллю і правом, оскільки будь-який судовий розгляд існує на землі для утримання божественної справедливості» [220, c. 236].

5. У мусульманських державах мета покарання багато в чому залежить від релігійних установок, форм соціальних відносин, правової політики держави та суспільної традиції. Цілі покарання говорять про пріоритети розвитку держави та ціннісні орієнтири суспільства. Цілі покарання змінюються із розвитком суспільства.

Виходячи із суворості покарання у мусульманських державах ієрархію цілей покарання можна побудувати так:

кара;

попередження (загальна та спеціальна превенція);

відновлення соціальної справедливості; ресоціалізація.

6. Система покарань безпосередньо залежить від категорії злочинних діянь. Злочини категорії худуд у плані караності характеризуються чіткою визначеністю приписаного за їх скоєння покарання у Корані або Сунні. Видами покарання за скоєння злочинів категорії худуд є: смертна кара, членоушкодження, бичування, позбавлення волі і вигнання з громади.

Злочини категорії кісас, також як і попередня категорія, характеризуються у плані караності чіткою визначеністю приписів за їх

скоєння покарань у Корані або Сунні з допущенням кровопомсти за принципом таліона. Дозволена кровопомста при цьому залежить від умисності вчиненого діяння: кровопомста є можливою тільки за навмисний злочин, тоді як ненавмисні злочинні діяння, які спричинили смерть людини, або завдання шкоди здоров'ю, караються всього лише грошовою компенсацією.

За скоєння навмисних злочинів проти життя і здоров'я ісламське деліктне право допускає один із трьох варіантів покарання: кровопомсту за принципом таліона, або виплату грошової компенсації, або прощення засудженого.

Злочини категорії тазір характеризуються невизначеністю приписаного за їх скоєння покарання і допускає широкий суддівський розсуд. Сучасне ісламське деліктне право за скоєння злочинів категорії тазір назначає такі види покарання: смертна кара, позбавлення волі, бичування, штраф, позбавлення публічних і цивільних прав, осуд тощо.

<< | >>
Источник: МАВЕД Сандра Омарівна. ҐЕНЕЗА ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІСЛАМСЬКОГО ДЕЛІКТНОГО ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до розділу 3:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  3. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  4. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  5. ВСТУП
  6. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  7. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  8. ВСТУП
  9. Висновки до розділу 2
  10. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  11. ВСТУП
  12. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  13. 2.2. Місце громадських організацій у механізмі захисту трудових прав працівників
  14. 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
  15. ВСТУП