<<
>>

Висновки до розділу 2

1. Історія розвитку ісламського деліктного права збігається з історією розвитку ісламського права у цілому. В останньому можна виокремити чотири періоди:

Перший період - період виникнення ісламського деліктного права і його доктринальної розробки (VII - X ст.ст.).

У цей період сформувалися основні джерела класичного ісламського деліктного права, а також метод вирішення праведними халіфами нових проблем. Цей метод містив у собі послідовність таких дій:

а) пошук рішення у Корані;

б) якщо у Корані не було відповіді, пошук рішень здійснювався у Сунні;

в) якщо відповіді не було у Сунні, то скликалися збори провідних сахабів і в результаті обговорення приймалося одноголосне рішення (іджма);

г) якщо одностайного рішення не було досягнуто, то приймалася думка більшості;

д) якщо збори не приходили до будь-якого рішення, то його приймав халіф на підставі власного тлумачення (іджтихада).

Другий період - період стабільності ісламського деліктного права (X - середина XIX ст.). У цей період іджтихад змінюється на таклід або проходженням у правових міркуваннях за думкою муджтахідів перших століть ісламської юриспруденції, а замість муджтахідів з'являються мукалліди. Правові встановлення, що містяться у систематично оброблених працях представників чотирьох сунітських шкіл, розглядаються у цей період як правильний, остаточний та ортодоксальний виклад норм шаріату і стають на практиці основним джерелом останніх. Так виникає відмінність між шаріатом як комплексом норм божественного права самого по собі та фікхом як доктриною права шаріату, відображеною у сукупності праць авторитетних авторів.

Третій період - період вестернізації ісламського деліктного права (друга половина XIX - перша половина ХХ ст.). Характерними особливостями цього періоду є модернізація кримінального права мусульманськими державами, які обрали шлях скасування шаріату і заміщення його норм на законодавство західних держав.

У багатьох мусульманських країнах у цей період кримінальне право кодифікується і сприймає ряд інститутів кримінального права західної правової традиції.

Четвертий період - період «ісламізації» мусульманського деліктного права (друга половина ХХ - до цього часу). Ісламізація деліктного права знаходить своє вираження у поверненні до традиційних положень

ісламського деліктного права, заснованого на нормах шаріату, яке відбувається шляхом скасування створених за західним зразком кримінальних кодексів і прямого повернення до норм шаріату, або за допомогою заміни таких кодексів «ісламізованими кодексами», або прийняття на додаток до «західних» кримінальних кодексів мусульманського деліктного законодавства.

2. Система ісламського деліктного права мусульманських держав заснована на переплетенні і взаємодії формального деліктного права, тобто законодавства і традиційного ісламського деліктного права, заснованого на Священних джерелах. Спираючись на співвідношення шаріату і деліктного законодавства, можна виокремити три групи кримінально-правових систем ісламського права.

Перша група держав дотримується ортодоксальних поглядів на ісламське деліктне право. Сюди слід зарахувати такі держави, як Саудівська Аравія, Іран, Об'єднані Арабські Емірати, Пакистан, Судан та ін. Деліктне право у цих державах ґрунтується на Священних джерелах, воно або не кодифіковано (Саудівська Аравія), або кодифіковано, але в основному реалізує традиційні положення шаріату стосовно до злочинців, або зафіксовано в актах некодифікованого характеру.

Друга група ісламських держав характеризується частковим сприйняттям західного досвіду у сфері деліктно-правового впливу. Деліктне право тут кодифіковано, але закони шаріату значною мірою мають вираження у кримінально-правових нормах. Сюди належать такі держави, як Йорданія, Марокко, Оман та ін. Особливістю цієї групи кримінально-правових систем є неоднорідність кримінально-правових систем із точки зору їх потенційного розвитку у бік більшого або меншого наслідування букви законів шаріату.

Третя група держав характеризується вестернізованим деліктним правом. Це Алжир, Єгипет, Індонезія, Кувейт, Туніс, Туреччина та ін. У кримінальних кодексах цих держав вплив шаріату мінімізовано. Тут

відсутня система покарань, передбачена нормами шаріату. Разом із тим можливості розвитку кримінального законодавства у цих державах є неоднорідними. В одних під тиском західного світу процес секуляризації триває і кількість кримінально-правових норм, заснованих на шаріаті, скорочується. Для інших держав характерною є реісламізація кримінального права.

Незважаючи на відмінності, усі мусульманські держави прагнуть зберегти і захистити моральні підвалини ісламського суспільства. Навіть у секуляризованих державах кримінальне законодавство містить норми, спрямовані на підтримку моральності, протидії політиці і бізнесу, які експлуатують людські пристрасті та пороки.

3. Говорячи про взаємодію різних кримінально-правових систем у сучасній юридичній літературі, прийнято вести мову про вплив західної правової традиції на правові системи незахідного типу. Однак, слід особливо підкреслити, що взаємодія передбачає взаємний вплив правових систем одна на одну.

Зближення кримінально-правових систем, як правило, обумовлено спільністю історії розвитку, схожістю юридичної техніки, правових категорій та інститутів, зростаючою роллю міжнародного кримінального права. Однак, останнім часом процеси конвергенції спостерігаються між діаметрально протилежними кримінально-правовими системами, що може призвести до непередбачуваних результатів, які можуть бути як позитивними, так і негативними.

Особливість тієї чи іншої кримінально-правової системи визначається конкретним історичним розвитком, світоглядом населення, рівнем правової культури, особливістю правового менталітету, специфікою юридичної практики тощо. У теперішній час дуже складно стверджувати про «чистоту» тієї чи іншої кримінально-правової системи, адже передумови правової конвергенції мають місце у всіх кримінально- правових системах.

Вивчення питань про можливість запозичення тих чи інших норм, інститутів, що належать іншій кримінально-правовій традиції, впровадження таких інститутів у національну кримінально-правову систему має відбуватися із урахуванням типізації сучасних кримінально- правових систем. Відступ від змістовних характеристик кримінального права при запозиченні юридичних понять, категорій, інститутів може спричинити появу нежиттєздатних норм, створених у результаті необдуманого запозичення чужорідних елементів кримінального права.

<< | >>
Источник: МАВЕД Сандра Омарівна. ҐЕНЕЗА ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІСЛАМСЬКОГО ДЕЛІКТНОГО ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Одеса - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ XXІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
  2. РОЗДІЛ 4 ПРАВО ЄС ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ
  3. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФІКТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ
  4. 1.3. Реалізація кримінальних процесуальних гарантій прав потерпілого при здійсненні досудового розслідування
  5. ВСТУП
  6. 1.1. Сутність адміністративно-правових відносин у сільському господарстві
  7. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  8. ВСТУП
  9. Висновки до розділу 2
  10. 2.1. Організаційні та правові проблеми проведення дізнання у Збройних Силах України та інших військових формуваннях
  11. ВСТУП
  12. 2.1. Захист трудових прав працівників за допомогою міжнародних норм та інституцій
  13. 2.2. Місце громадських організацій у механізмі захисту трудових прав працівників
  14. 2.5 Юридичні наслідки застосування давності
  15. ВСТУП
  16. 1.4 Кримінальна відповідальність за незаконну міграцію у законодавстві інших держав
  17. 3.3 Заходи запобігання незаконній міграції