<<
>>

Інститути

Новий договір

Новий Амстердамський договір буде включати Римський договір, згідно якого утворились Європейське економічне спів­товариство і Європейське співтовариство з атомної енергії, Єдиний акт (1985 p.), що привів до створення єдиного ринку, і Маастрихтську угоду, підписану 1992 p., відповідно до якої був заснований Європейський Союз. Під час переговорів висувалася пропозиція щодо об'єднання усіх цих договорів в один документ. Проте вона була відкинута через побоювання деяких країн-членів, що через ратифікацію мають розпочатися дискусії з попередньо узгоджених питань (наприклад, таких як спільна валюта).

Однак у Декларації, доданій до Заключ­ного акта Амстердамського договору, країни ЄС запевняють, що найближчими місяцями вони запропонують для загального ознайомлення варіант консолідованого договору, який не ма­тиме юридичної сили. Крім того експерти повинні скласти список "застарілих" статей Європейського договору.

Найближчим часом експерти країн ЄС та Єврокомісії мають упорядкувати тексти, а керівники держав та урядів повинні були підписати Договір 1 жовтня в Амстердамі. Згодом він підлягав би ратифікації національними парламен­тами і мав бути схвалений Європарламентом. За сприятливих обставин Договір має набути чинності 1 січня 1999 р. Однак голови держав та урядів надіслали громадянам своїх країн чіткий політичний сигнал, погодившись негайно впровадити нові положення щодо зайнятості, не очікуючи набуття Дого­вором сили. Крім того, було прийнято рішення ухвалити заходи щодо проведення спільної політики у галузі безпеки і міжнародних відносин (єдине планування і завчасне поперед­ження, створення Ради при Генеральному секретаріаті, вста­новлення інституційних відносин між ЄС та Західноєвро­пейським союзом) та заходи, пов'язані з упровадженням Шен-генських угод, щоб дати можливість для вичерпної імплемен­тації Договору з самого початку.

У Європейській доповіді розглядаються кілька ключових положень нового тексту Договору.

394

Європейська комісія. Має посилюватися влада голови Комісії: він або вона обирається головами держав і урядів і цей вибір повинен затвердити Європарламент. Голова братиме участь у призначенні комісарів. У Декларації звертається увага на наміри Комісії реорганізувати свої органи в очікуванні майбутнього розширення Є С

Однак лідери ЄС не змогли вирішити велике рівняння інституційного характеру, а саме: кількість членів Комісії та перерозподіл голосів і розширення кола питань для голосуван­ня кваліфікованою більшістю у Раді міністрів. Великі країни, такі як Франція, Німеччина, Велика Британія, Іспанія та Італія, які були готові відмовитися від другої посади комісара при розширенні Співтовариства, зажадали, щоб "малі" країни ЄС у відповідь погодились із змінами при розподілі голосів у Раді міністрів. Розглядались дві пропозиції. Перша — від Франції, яку підтримали Велика Британія та Іспанія, перед­бачала просту адаптацію нинішньої системи із збільшенням голосів усіх країн-членів, коли великі країни отримують про­порційно більшу їх кількість (Бельгія, наприклад, матиме голосів менше, ніж Нідерланди, враховуючи зміни у демо­графічному стані).

Бельгія, Люксембург, Австрія, Фінляндія, Швеція і Пор­тугалія за деякої підтримки Німеччини та Італії виступили за нову систему, засновану на подвійній більшості (кваліфікована більшість репрезентуватиме принаймні 60% населення ЄС).

Така пропозиція не задовольнила президента Франції Жака Ширака, який вважав, що вона погано узгоджується з існую­чою практикою роботи Ради (Рада міністрів рідко вдається до голосування і намагається віддавати пріоритет консенсусу, якщо це можливо). Крім того, Бельгія обумовлювала свою згоду щодо зміни системи голосування реальним прогресом стосовно розширення голосування більшістю голосів. Однак, як виявилось, просування у цьому напрямі було дуже не­значним: з одинадцяти галузей, позначених за час головування Нідерландів, тільки у трьох повинні відійти від принципу одностайності, а саме: компенсаційні виплати при імпорті сировини (ст.45 (3)), наукові дослідження (ст.130 і, (2)) та працевлаштування.

395

За таких обставин керівники держав та урядів воліли відкласти масштабну реформу до наступної хвилі розширення ЄС. У додатковому протоколі до Амстердамського договору вони засвідчили, що "після початку першого етапу розширення Союзу... Комісія повинна включати одного представника від кожної країни-члена за умови, що на цей час зміниться система голосування у Раді або шляхом змін у розподілі голосів, або шляхом запровадження подвійної більшості і що з цим пого­дяться усі країни ЄС, враховуються усі необхідні деталі, зокрема надання компенсації тим країнам-членам, які від­мовляться від посади другого члена Комісії".

Якщо ЄС на наступному етапі розширення включатиме понад 20 країн, нинішні 15 членів домовились знову розпочати процес всеосяжного реформування його інститутів. Наступна міжурядова конференція має зібратися принаймні за рік до запланованого розширення.

Такий компроміс дещо відрізняється від документа, який Нідерланди запропонували учасникам Амстердамського са-міту (див. останнє видання Європейської доповіді). Він не передбачав жодної умови щодо розширення у майбутньому і просто базувався на припущенні, що до ЄС увійдуть тільки один або два нових члена. У цьому випадку склад Комісії повинен бів збільшитися на кількість нових членів. Така пропозиція, запропонована ще раз наприкінці Амстердамсько­го саміту, була відхилена Францією та Німеччиною, що без­перечно означало, що Париж і Бонн непрямо визнають, що тільки три східноєвропейські країни є наступними кандида­тами на вступ до ЄС. "Ми мали б менш як 20 комісарів, оскільки, можливо, тільки три країни складатимуть першу хвилю розширення Співтовариства", — так Жак Ширак під­сумував результат інституційної реформи. Разом з тим канц­лер ФРН Гельмут Коль неодноразово згадував Польщу, Угор­щину і Чеську республіку як перших можливих кандидатів.

Крім того, в останній момент Іспанія ускладнила ситуа­цію, наполягаючи на включення до Декларації положення, що "до того, як процес розширення ЄС почнеться, необхідно погодитись, що рішення Ради від 29 березня 1994 р. ("Компро­міс Іоаніна") має втілюватися у життя і буде знайдене рішення щодо особливої ситуації з Іспанією". Цей компроміс обумов­лював, що за наявності блокуючої меншості, тобто відповідно

396

23-25 нинішніх голосів, щодо рішення, яке Рада повинна приймати кваліфікованою більшістю, вона мусить зробити все можливе, щоб знайти у прийнятний строк позитивне рішення. Іспанія чітко дала зрозуміти, що її хвилює: вона має у Брюсселі двох комісарів і тільки вісім голосів у Раді міністрів в той час, як інші "великі" країни мають кожна по десять голосів. Саме тому Мадриду вдалося забезпечити компроміс Іоаніна у бе­резні 1994 p., коли йшли переговори стосовно приєднання до ЄС Австрії, Швеції та Фінляндії.

Удосконалена процедура прийняття спільних рішень. Но­вий договір повинен дати змогу удосконалити процедуру прийняття спільних рішень: буде скасовано третє читання у Парламенті. Іншими словами, якщо Раді міністрів і Європар-ламенту не вдається досягти компромісу в узгоджувальному комітеті, угода не буде прийнятою, а запропонований захід не здійснюватиметься. Згідно з дещо складною процедурою, за­фіксованою у Маастрихтському договорі, Європарламент має право у крайньому випадку відхилити кваліфікованою біль­шістю спільну пропозицію Ради. У майбутньому обидві інсти­туції будуть змушені знаходити спільну мову або спостерігати, як пропозиції відкладаються вбік (поправки до ст. 189Ь). Про­цедура прийняття спільних рішень має поширюватися на усі законодавчі акти (23 нові сфери). Новий договір залишить три процедури прийняття рішень, а саме: спільні рішення, консуль­тації при розгляді документів, що приймаються з першого читання і схвалення.

Збільшення повноважень Європарламенту. Основним пе­реможцем від перегляду Маастрихтської угоди є Європарла­мент, законодавчі повноваження якого значно розширюються:

- у разі розширення ЄС Європарламент повинен нара­ховувати не більш як 700 членів;

- надалі він повинен затверджувати Голову комісії;

- його законодавчі прерогативи в контексті прийняття спільних рішень поширюються аж на 23 нові сфери, за винятком структурних фондів та інтеграційного фонду (ст.ІЗОсі), з приводу яких проводитимуться лише консультації;

- процедура схвалення обмежується вступом нових чле­нів, єдиною процедурою виборів до євроструктур і деякими міжнародними договорами.

397

З Парламентом будуть також проводитися консультації стосовно напрямків та заохочень щодо стимулювання зайня­тості, соціального законодавства, охорони здоров'я, з деяких питань політики безпеки і міжнародних відносин, юстиції і внутрішніх справ, а також з проблем поглиблення співро­бітництва.

У новому додатковому протоколі до Договору пропону­ється масштабніше залучення національних парламентів через конференцію комітетів з європейських питань (ККЄП).Така конференція може відповідним чином сприяти законодавчим пропозиціям Комісії і Ради.

Суд ЄС. Розширюються, хоча і частково, межі юрисдикції Європейського суду, зокрема у третьому блоці Маастрихтської угоди. Нові заходи унеможливлюватимуть у майбутньому су­перечки, що виникли після прийняття деяких конвенцій і протоколів стосовно співробітництва у галузі юстиції і внут­рішньої політики. Незважаючи на це, механізм залишається складним.

Суд аудиторів. Розширюються слідчі і контрольні повно­важення Суду аудиторів з метою посилення боротьби з шах­райством, пов'язаним з бюджетом ЄС, що має бути пріорите­том для діяльності ЄС упродовж декількох років (ст.188с (3)).

Економічний і Соціальний комітети (ЕСК). Збільшення консультацій з ЕСК: щодо почітики і діяльності для стимулю­вання зайнятості, соціального законодавства (ст.118 (2, 3)), створення рівних можливостей (ст.119 (3)), охорони здоров'я. Консультації з ЕСК матимуть місце також за пропозицією Європарламенту (зміни до ст.198 Договору).

Комітет регіонів. Розширення консультацій: питання, які розглядає ЕСК, плюс проблеми довкілля (ст. 130s (1, 2, 3), соціальні фонди, професійна підготовка, транспорт. Консуль­тації з Комітетом матимуть місце також за пропозицією Євро­парламенту. У новому договорі обумовлюється, що члени Комітету не можуть бути також членами Європарламенту.

Основні права і недискрнмінація. У майбутньому договорі посилюється увага до захисту прав людини в країнах ЄС, зокрема у зв'язку з очікуваним розширенням ЄС на схід, тобто:

- забезпечення основних прав стає чітко визначеною передумовою для вступу до Союзу (ст.О);

398

- до передмови Маастрихтської угоди додаються: поси­лання на Європейську соціальну хартію, підписану у Турині 18 жовтня 1961 p., і Хартію ЄС про основні соціальні права робітників від 1989 р.

- передбачаються санкції на випадок "постійного та серйозного порушення" прав людини (додаток до нової CT.Fa і ст.236). Одноголосно, без голосу відповідної країни-члена, Рада буде вирішувати питання про серйозні та постійні порушення основних прав, на яких грунтується Європейський союз. Нині відсутнє положення про перелік санкцій, але країна-порушник може тимчасово позбавлятися права голосу;

- до Заключного акта має ввійти Декларація про відміну смертної кари, де згадується, що смертна кара більше не застосовується у жодній країні ЄС;

- додається Декларація про поважання релігійних гро­мад;

- одностайно Рада може прийняти рішення про вжиття відповідних заходів для боротьби з різними формами дискримінації (нова ст.ба);

- одним з принципів ЄС є рівність прав чоловіків та жінок (ст.2). У ст.119 визначаються межі заходів на підтримку жінок (відповідь на постанову Європейсь­кого суду у справі Каланке);

- захист прав індивідуумів відносно обробки інформації особистого характеру поширюється на інститути і органи ЄС. Створення незалежного контрольного ор­гану (нова ст.213Ь).

Зона свободи, безпеки і справедливості. Комунитаризація. До Договору ЄС має додатися новий розділ щодо вільного руху людей, надання політичного притулку і міграції (Перший блок Маастрихту). Впродовж п'яти років після набуття чин­ності нового Договору буде досягнуто свободу пересування людей. Вона буде забезпечуватися відповідними заходами щодо перетинання зовнішніх кордонів, надання притулку, віз, імміграції, розширенням співробітництва на рівні судів у цивільних справах і кооперацією на адміністративному рівні (ст.А). Через п'ять років Рада має приймати рішення одного­лосно (ст.9) за пропозицією країни-члена або Комісії і після консультацій з Європарламентом (за винятком віз). Надання

399

віз, яке вже регулюється на рівні ЄС, стане компетенцією органів Співтовариства після набуття чинності Договору. Рі­шення приймаються кваліфікованою більшістю. Через п'ять років країни-члени мають винести одностайне рішення щодо передачі до першого блоку Договору питань притулку, імміг­рації, умов перетину зовнішніх кордонів, судового співробіт­ництва у цивільних справах; про прийняття спільних рішень, ініціативи Комісії, контроль з боку Європейського суду.

Контроль з боку Європейського суду. Визнання юрисдик­ції суду щодо винесення попередніх рішень, які тлумачать положення цього розділу, а також визнають дійсними і тлума­чать європейські акти та інституційні положення, що базують­ся на цьому праві. Звертаються до суду Рада, країни-члени, Комісія (але не фізичні особи). Хоча визнання повноважень суду у Договорі є прогресивним явищем, його дієвість знижу­ється через положення, де вперше в історії Співтовариства зазначається, що: "тлумачення звернень Європейським судом не поширюється на рішення судів і інших судових інстанцій краін ЄС, які стали res judicata". Іншими словами, рішення суду у цій галузі не є юридично зобов'язуючим (ст. Н).

Міжурядове співробітництво. Положення про співробіт­ництво між судами і органами поліції у кримінальних справах залишилось у розділі VI Маастрихтської угоди (третій блок) (нова стаття К.1).

Передбачена підтримка Європолу — установи, що коор­динує співробітництво поліції; упродовж п'яти років після набуття сили Договору він отримує оперативну компетенцію та повноваження на проведення розслідування (нова ст.К.2).

Впроваджується нормативний мінімум відносно складо­вих елементів злочинних дій і покарань для організованої зло­чинності, тероризму і перевезення наркотиків (нова ст. К.З).

Нові юридичні акти запроваджуються в сфері третього блоку. "Рамкові рішення", подібні до "директив" першого бло­ку: вони мають бути юридично зобов'язуючими, але залишати­муть країнам-членам свободу дій щодо форм і методів.

"Рішення" є зобов'язуючими: вони повинні впроваджу­ватися через заходи, ухвалені кваліфікованою більшістю Ради міністрів.

"Конвенції" мають бути схвалені країнами-членами. Вони набирають чинності після їхнього схвалення половиною країн-

400

членів. Заходи щодо їхнього впровадження приймаються дво­ма третинами голосів (ст.К.6).

Нові акти приймаються одноголосно за пропозицією Комісії або країн-членів після консультацій з Парламентом (ст.К.6 і К.10).

Судовий контроль. Суд матиме юрисдикцію (ст.К.7): ви­носити попередні рішення щодо законності і тлумачити рам­кові рішення і конвенції; перевіряти чинність рамкових рішень і рішень на прохання країн-членів або Комісії; розв'язання суперечок між країнами ЄС щодо тлумачення і застосування актів усього третього блоку, коли Рада впродовж шести місяців не урегульовує такі розбіжності.

Поглиблення співробітництва. Можливість розширити співробітництво у третьому блоці для обмеженої групи країн, для чого необхідно отримати думку Комісії. Після відповідного обговорення її думки Рада кваліфікованою більшістю має прийняти рішення про дозвіл на поглиблення співробітництва між краінами ЄС (ст.К.11).

Збереження містків. Зберігаються масштаби передачі де­яких видів діяльності з третього до першого блоку. Рішення мають прийматися одноголосно (ст.К.13).

Протокол щодо Шенгенських положень. Шенгенські угоди включаються до Договору протоколом, який дозволяє 13 підписантам продовжувати політику поглибленого співробіт­ництва у галузях, визначених у цих угодах. Відкривається простір для часткового контролю з боку Європейського суду. Розподіл заходів згідно цих угод між першим і третім блоками має бути затверджений одноголосно країнами-членами до набуття Договором чинності. До цього моменту рішення, що походять з цього права, приймаються державами одностайно; власні ініціативи країн-членів і частковий контроль Євро­пейського суду залишаються (окрім рішень, пов'язаних з підтримкою громадського порядку і забезпеченням внутріш­ньої безпеки).

В окремому протоколі Великої Британії та Ірландії дозволяється зберегти систему перевірки особи на кордоні, натомість такий контроль, звичайно, має бути скасований в межах шенгенського простору. Ці дві держави зможуть про­водити ідентифікацію осіб, що в'їзжають до них, проте вони

401

не матимуть права повертати назад громадян з країн, які входять до Європейського економічного простору.

Інший протокол виводить Велику Британію та Ірландію з-під дії нового розділу щодо вільного руху людей, але надає їм можливість у будь-який момент взяти участь у Шенген-ських положеннях. Кожного разу, коли вони матимуть бажан­ня взаємодіяти з своїми партнерами, наприклад, з питань надання притулку та імміграції, вони мусять сповіщати Євро-комісію про це за три місяці до подання пропозиції у Раду. Участь Великої Британії та Ірландії може бути заблокована кваліфікованою більшістю країн-учасниць. Щоб запобігти можливості блокування ініціатив своїх партнерів з боку Ве­ликої Британії, з'явилось таке положення: якщо впродовж "прийнятного строку" Рада міністрів не досягла згоди, тоді партнери можуть вжити заходів без погодження з Великою Британією та Ірландією.

У Декларації ірландського уряду підтверджується його твердий намір брати активну участь у розвитку вільного руху людей, але з врахуванням особливих відносин з Великою Британією (спільна зона для пересування людей). В ній підкреслюється зобов'язання ірландського уряду брати участь в усіх шенгенських ініціативах, за винятком таких, що пору­шують угоду з Великою Британією про спільну зону пересу­вання людей.

Неучасть Данії. Щоб полегшити ратифікацію нового Договору у Данії і уникнути будь-яких конституційних ус­кладнень, датчанам дозволили не брати участі у заходах щодо вільного пересування людей (окрім надання віз). Такий виня­ток пов'язаний з провалом першого референдуму у Данії щодо Маастрихтської угоди 1992 р. Однак, деякі експерти вважають цей захід значною мірою косметичним. Данія, як частина Північної Ради, de facto буде пов'язана зобов'язаннями Фін­ляндії і Швеції перед Євросоюзом. При бажанні вона дійсно може приєднатись до будь-яких статей, прийнятих її партне­рами у розвиток шенгенських угод. У зв'язку з включенням цих угод до Договору Данія, яка нещодавно ратифікувала їх, матиме статус, схожий з Норвегією.

Нові країни-члени будуть зобов'язані визнати норми Шенгенських угод.

402

Протокол щодо права на притулок. Цей протокол має ввійти до Договору у зв'язку з наполегливим проханням Іспанії (яка прагне усіма силами вирішити проблему баск-ських терористів); він визначає, за яких умов громадяни однієї країни ЄС можуть отримати притулок у іншій країні Спів­товариства.

Маастрихтський протокол щодо соціального забезпечен­ня. Останнім, але не менш важливим, є Протокол про соціальне забезпечення до Маастрихтської угоди, який, хоч Велика Британія і відмовилась його підписати у грудні 1991 p., увійшов до основної частини Договору завдяки зміні уряду у Лондоні (ст.117 — 120). Його посилили, і тепер він забезпе­чує юридичну основу для фінансування програм боротьби з бідністю і переслідуванням особи. У рішеннях саміту зазна­чається, що нині Велика Британія, яка поставила свій підпис під Угодою про соціальні права, може брати участь у дебатах в Раді соціальної політики стосовно питань, визначених у протоколі, але без формального права голосу, до набуття чинності новим договором. У них згадується також про обі­цянку уряду Великої Британії внести до національного зако­нодавства норми ЄС, які були вже схвалені згідно Протоколу про соціальне забезпечення або які можуть бути ухваленими до набуття сили новим Договором.

Конференція представників країн-членів

Амстердамська угода, яка вносить зміни

до Угоди про Європейський Союз, угод, що

засновують Європейські співтовариства,

та деяких актів, пов'язаних з ними

Таблиці щодо відповідності, що витікає зі ст.12 Амстердамської угоди

А. Угода про Європейський Союз

Попередня нумерація Нова нумерація Розділ І Розділ І

Стаття А Стаття 1

Стаття В Стаття 2

Стаття С Стаття З

Стаття D Стаття 4

Стаття Е Стаття 5

Стаття F Стаття 6

Стаття F.l(*) Стаття 7

Розділ II Розділ II

Стаття G Стаття 8

Розділ III Розділ III

Стаття Н Стаття 9

Розділ IV Розділ IV

Стаття І Стаття 10

404

Розділ V(***) Розділ V

Стаття J.1 Стаття 11

Стаття J.2 Стаття 12

Стаття J.3 Стаття 13

Стаття J.4 Стаття 14

Стаття J.5 Стаття 15

Стаття J.6 Стаття 16

Стаття J.7 Стаття 17

Стаття J.8 Стаття 18

Стаття J.9 Стаття 19

Стаття J.10 Стаття 20

Стаття J.11 Стаття 21

Стаття J.12 Стаття 22

Стаття J.13 Стаття 23

Стаття J.14 Стаття 24

Стаття J.15 Стаття 25

Стаття J.16 Стаття 26

Стаття J.17 Стаття 27

Стаття J.18 Стаття 28

Розділ VI(***) Розділ VI

Стаття К.1 Стаття 29

Стаття К.2 Стаття ЗО

Стаття К.З Стаття 31

Стаття К.4 Стаття 32

Стаття К.5 Стаття 33

Стаття К.6 Стаття 34

Стаття К.7 Стаття 35

Стаття К.8 Стаття 36

Стаття К.9 Стаття 37

Стаття К.10 Стаття 38

Стаття К.11 Стаття 39

Стаття К.12 Стаття 40 Стаття К.13 Стаття 41

Стаття К.14 Стаття 42

Розділ VIa(**) Розділ VII

Стаття К.15 (*) Стаття 43

Стаття К.16 (*) Стаття 44

Стаття К.17 (*) Стаття 45

405

Розділ VII Розділ VII

Стаття L Стаття 46

Стаття М Стаття 47

Стаття N Стаття 48

Стаття О Стаття 49

Стаття Р Стаття 50

Стаття Q Стаття 51

Стаття R Стаття 52

Стаття S Стаття 53

(*) Нова стаття, запроваджена Амстердамською угодою (**) Новий розділ, запроваджений Амстердамською угодою (***) Розділ, реструктурований Амстердамською угодою

Б. Угода про заснування Європейського співтовариства

Попередня нумерація Нова нумерація

Частина перша Частина перша

Стаття 1 Стаття 1

Стаття 2 Стаття 2

Стаття 3 Стаття З

Стаття За Стаття 4

Стаття 3b Стаття 5

.-, о ,*ч Стаття 6

Стаття Зс( ) _

„ . Стаття 7

Стаття 4 „

„ . Стаття 8

Стаття 4а /- п

Стаття 9

Стаггя 5 Стаття 10

Стаття 5а(*) Стаття 11

Стаття 6 Стаття 12

Стаття 6а(*) Стаття 13

Стаття 7 (скасована) _

Стаття 7а Стаття 14

Стаття 7Ь (скасована) —

Стаття 7с Стаття 15

406

Стаття 7d Стаття 16

Частина друга Частина друга

Стаття 8 Стаття 17

Стаття 8а Стаття 18

Стаття 8Ь Стаття 19

Стаття 8с Стаття 20

Стаття 8d Стаття 21

Стаття 8е Стаття 22

Частина третя Частина третя

Розділ І Розділ І

Стаття 9 Стаття 23

Стаття 10 Стаття 24

Стаття 11 (скасована) ~~

Глава 1 Глава 1

Відділ 1 (вилучений) —

Стаття 12 Стаття 25

Стаття 13 (скасована) —

Стаття 14 (скасована) —

Стаття 15 (скасована) —

Стаття 16 (скасована) —

Стаття 17 (скасована) —

Відділ 2 (вилучений) —

Стаття 18 (скасована) —

Стаття 19 (скасована) —

Стаття 20 (скасована) —

Стаття 21 (скасована) —

Стаття 22 (скасована) —

Стаття 23 (скасована) —

Стаття 24 (скасована) —

Стаття 25 (скасована) —

Стаття 26 (скасована) —

Стаття 27 (скасована) —

Стаття 28 Стаття 26

Стаття 29 Стаття 27

И 07

Глава 2 Глава 2

Стаття ЗО Стаття 28

Стаття 31 (скасована) —

Стаття 32 (скасована) —

Стаття 33 (скасована) —

Стаття 34 Стаття 29

Стаття 35 (скасована) —

Стаття 36 Стаття ЗО

Стаття 37 Стаття 31

Розділ II Розділ II

Стаття 38 Стаття 32

Стаття 39 Стаття 33

Стаття 40 Стаття 34

Стаття 41 Стаття 35

Стаття 42 Стаття 46

Стаття 43 Стаття 37

Стаття 44 (скасована) —

Стаття 45 (скасована) —

Стаття 46 Стаття 38

Стаття 47 (скасована) —

Розділ НІ Розділ III

Глава 1 Глава 1

Стаття 48 Стаття 39

Стаття 49 Стаття 40

Стаття 50 Стаття 41

Стаття 51 Стаття 42

Глава 2 Глава 2

Стаття 52 Стаття 43

Стаття 53 (скасована) —

Стаття 54 Стаття 44

Стаття 55 Стаття 45

Стаття 56 Стаття 46

Стаття 57 Стаття 47

Стаття 58 Стаття 48

408

Глава З Глава З

Стаття 59 Стаття 49

Стаття 60 Стаття 50

Стаття 61 Стаття 51

Стаття 62 (скасована) —

Стаття 63 Стаття 52

Стаття 64 Стаття 53

Стаття 65 Стаття 54

Стаття 66 Стаття 55

Глава 4 Глава 4

Стаття 67 (скасована) —

Стаття 68 (скасована) —

Стаття 69 (скасована) —

Стаття 70 (скасована) —

Стаття 71 (скасована) —

Стаття 72 (скасована) —

Стаття 73 (скасована) —

Стаття 73а (скасована) —

Стаття 73Ь Стаття 56

Стаття 73с Стаття 57

Стаття 73d Стаття 58

Стаття 73е (скасована) —

Стаття 73f Стаття 59

Стаття 73g Стаття 60

Стаття 73h (скасована) —

Розділ Ша(**) Розділ IV

Стаття 73і(*) Стаття 61

Стаття 73j(*) Стаття 62

Стаття 73к(*) Стаття 63

Стаття 731(*) Стаття 64

Стаття 73т(*) Стаття 65

Стаття 73п(*) Стаття 66

Стаття 73о(*) Стаття 67

Стаття 73р(*) Стаття 68

Стаття 73q(*) Стаття 69

409

Розділ IV Розділ V

Стаття 74 Стаття 70

Стаття 75 Стаття 71

Стаття 76 Стаття 72

Стаття 77 Стаття 73

Стаття 78 Стаття 74

Стаття 79 Стаття 75

Стаття 80 Стаття 76

Стаття 81 Стаття 77

Стаття 82 Стаття 78

Стаття 83 Стаття 79

Стаття 84 Стаття 80

Розділ IV Розділ VI

Глава 1 Глава 1

Відділ 1 Відділ 1

Стаття 85 Стаття 81

Стаття 88 Стаття 82

Стаття 87 Стаття 83

Стаття 88 Стаття 84

Стаття 89 Стаття 85

Стаття 90 Стаття 86

Відділ 2 (вилучений) —

Стаття 91 (скасована) —

Відділ З Відділ 2

Стаття 92 Стаття 87

Стаття 93 Стаття 88

Стаття 94 Стаття 89

Глава 2 Глава 2

Стаття 95 Стаття 90

Стаття 96 Стаття 91

Стаття 97 (скасована) —

Стаття 98 Стаття 92

Стаття 99 Стаття 93

Глава З Глава З

Стаття 100 Стаття 94

Стаття 100а Стаття 95

Стаття ЮОЬ (скасована) —

Стаття 100с (скасована) —

Стаття 100d (скасована) —

Стаття 101 Стаття 96

Стаття 102 Стаття 97

Розділ VI Розділ VII

Глава 1 Глава 1

Стаття 102а Стаття 98

Стаття 103 Стаття 99

Стаття 103а Стаття 100

Стаття 104 Стаття 101

Стаття 104а Стаття 102

Стаття 104Ь Стаття 103

Стаття 104с Стаття 104

Глава 2 Глава 2

Стаття 105 Стаття 105

Стаття 105а Стаття 106

Стаття 106 Стаття 107

Стаття 107 Стаття 108

Стаття 108 Стаття 109

Стаття 108а Стаття ПО

Стаття 109 Стаття 111

Глава 3 Глава З

Стаття 109а Стаття 112

Стаття 109Ь Стаття 113

Стаття 109с Стаття 114

Стаття 109d Стаття 115

Глава 4 Глава 4

Стаття 109е Стаття 116

Стаття 109f Стаття 117

Стаття 109g Стаття 118

Стаття 109h Стаття 119

Стаття 109і Стаття 120

Стаття 109j Стаття 121

Стаття 109k Стаття 122

Стаття 1091 Стаття 123

Стаття 109т Стаття 124

410

411

Розділ VIa(**) Розділ VIII

Стаття 109п(*) Стаття 125

Стаття 109о(*) Стаття 126

Стаття 109р(*) Стаття 127

Стаття 109q(*) Стаття 128

Стаття 109г(*) Стаття 129

Стаття 109s(*) Стаття 130

Розділ VII Розділ IX

Стаття ПО Стаття 131

Стаття 111 (скасована) —

Стаття 112 Стаття 132

Стаття 113 Стаття 133

Стаття 114 (скасована) —

Стаття 115 Стаття 134

Розділ VIIa(**) Розділ X

Стаття 116(*) Стаття 135

Розділ VIII Розділ XI

Глава 1(***) Глава 1

Стаття 117 Стаття 136

Стаття 118 Стаття 137

Стаття 118а Стаття 138

Стаття 118b Стаття 139

Стаття 118с Стаття 140

Стаття 119 Стаття 141

Стаття 119а Стаття 142

Стаття 120 Стаття 143

Стаття 121 Стаття 144

Стаття 122 Стаття 145

Глава 2 Глава 2

Стаття 123 Стаття 146

Стаття 124 Стаття 147

Стаття'125 Стаття 148

Глава 3 Глава З

Стаття 126 Стаття 149

Стаття 127 Стаття 150

Розділ IX Розділ XII

Стаття 128 Стаття 151

Розділ X Розділ XIII

Стаття 129 Стаття 152

412

Розділ XI Розділ XIV

Стаття 129а Стаття 153

Розділ XII Розділ XV

Стаття 129Ь Стаття 154

Стаття 129с Стаття 155

Стаття 129d Стаття 156

Розділ ХНІ Розділ XVI

Стаття 130 Стаття 157

Розділ XIV Розділ XVII

Стаття 130а Стаття 158

Стаття 130b Стаття 159

Стаття 130с Стаття 160

Стаття 130d Стаття 161

Стаття ІЗОе Стаття 162

Розділ XV Розділ XVIII

Стаття 130f Стаття 163

Стаття 130g Стаття 164

Стаття 130h Стаття 165

Стаття ІЗОі Стаття 166

Стаття 130j Стаття 167

Стаття 130k Стаття 168

Стаття 1301 Стаття 169

Стаття 130т Стаття 170

Стаття ІЗОп Стаття 171

Стаття ІЗОо Стаття 172

Стаття ІЗОр Стаття 173

Стаття 130q (скасована) —

Розділ XVI Розділ XIX

Стаття 130г Стаття 174

Стаття 130s Стаття 175

Стаття 130t Стаття 176

Розділ XVII Розділ XX

Стаття ІЗОи Стаття 177

Стаття 130v Стаття 178

Стаття 130w Стаття 179

Стаття ІЗОх Стаття 180

Стаття ІЗОу Стаття 181

413

Частина четверта Частина четверта

Стаття 131 Стаття 182

Стаття 132 Стаття 183

Стаття 133 Стаття 184

Стаття 134 Стаття 185

Стаття 135 Стаття 186

Стаття 136 Стаття 187

Стаття 136а Стаття 188

Частина п'ята Частина п'ята

Розділ І Розділ І

Глава 1 Глава 1

Відділ 1 Відділ 1

Стаття 137 Стаття 189

Стаття 138 Стаття 190

Стаття 138а Стаття 191

Стаття 138Ь Стаття 192

Стаття 138с Стаття 193

Стаття 138d Стаття 194

Стаття 138е Стаття 195

Стаття 139 Стаття 196

Стаття 140 Стаття 197

Стаття 141 Стаття 198

Стаття 142 Стаття 199

Стаття 143 Стаття 200

Стаття 144 Стаття 201

Відділ 2 Відділ 2

Стаття 145 Стаття 202

Стаття 146 Стаття 203

Стаття 147 Стаття 204

Стаття 148 Стаття 205

Стаття 149 (скасована) —

Стаття 150 Стаття 206

Стаття 151 Стаття 207

Стаття 152 Стаття 208

Стаття 153 Стаття 209

Стаття 154 Стаття 210

414

Відділ З Відділ З

Стаття 155 Стаття 211

Стаття 156 Стаття 212

Стаття 157 Стаття 213

Стаття 158 Стаття 214

Стаття 159 Стаття 215

Стаття 160 Стаття 216

Стаття 161 Стаття 217

Стаття 162 Стаття 218

Стаття 163 Стаття 219

Відділ 4 Відділ 4

Стаття 164 Стаття 220

Стаття 165 Стаття 221

Стаття 166 Стаття 222

Стаття 167 Стаття 223

Стаття 168 Стаття 224

Стаття 168а Стаття 225

Стаття 169 Стаття 226

Стаття 170 Стаття 227

Стаття 171 Стаття 228

Стаття 172 Стаття 229

Стаття 173 Стаття 230

Стаття 174 Стаття 231

Стаття 175 Стаття 232

Стаття 176 Стаття 233

Стаття 177 Стаття 234

Стаття 178 Стаття 235

Стаття 179 Стаття 236

Стаття 180 Стаття 237

Стаття 181 Стаття 238

Стаття 182 Стаття 239

Стаття 183 Стаття 240

Стаття 184 Стаття 241

Стаття 185 Стаття 242

Стаття 186 Стаття 243

Стаття 187 Стаття 244

Стаття 188 Стаття 245

Відділ 5 Відділ 5

Стаття 188а Стаття 246

Стаття 188Ь Стаття 247

Стаття 188с Стаття 248

415

Глава 2 Глава 2

Стаття 189 Стаття 249

Стаття 189а Стаття 250

Стаття 189Ь Стаття 251

Стаття 189с Стаття 252

Стаття 190 Стаття 253

Стаття 191 Стаття 254

Стаття 191а(*) Стаття 255

Стаття 192 Стаття 256

Глава З Глава З

Стаття 193 Стаття 257

Стаття 194 Стаття 258

Стаття 195 Стаття 259

Стаття 196 Стаття 260

Стаття 197 Стаття 261

Стаття 198 Стаття 262

Глава 4 Глава 4

Стаття 198а Стаття 263

Стаття 198Ь Стаття 264

Стаття 198с Стаття 265

Глава 5 Глава 5

Стаття 198d Стаття 266

Стаття 198е Стаття 267

Розділ II Розділ II

Стаття 199 Стаття 268

Стаття 200 (скасована) —

Стаття 201 Стаття 269

Стаття 201а Стаття 270

Стаття 202 Стаття 271

Стаття 203 Стаття 272

Стаття 204 Стаття 273

Стаття 205 Стаття 274

Стаття 205а Стаття 275

Стаття 206 Стаття 276

Стаття 206а (скасована) —

Стаття 207 Стаття 277

Стаття 208 Стаття 278

Стаття 209 Стаття 279

Стаття 209а Стаття 280

416

Частина шоста Частина шоста

Стаття 210 Стаття 281

Стаття 211 Стаття 282

Стаття 212(*) Стаття 283

Стаття 213 Стаття 284

Стаття 213а(*) Стаття 285

Стаття 213Ь(*) Стаття 286

Стаття 214 Стаття 287

Стаття 215 Стаття 288

Стаття 216 Стаття 289

Стаття 217 Стаття 290

Стаття 218(*) Стаття 291

Стаття 219 Стаття 292

Стаття 220 Стаття 293

Стаття 221 Стаття 294

Стаття 222 Стаття 295

Стаття 223 Стаття 296

Стаття 224 Стаття 297

Стаття 225 Стаття 298

Стаття 226 (скасована) —

Стаття 227 Стаття 299

Стаття 228 Стаття 300

Стаття 228а Стаття 301

Стаття 229 Стаття 302

Стаття 230 Стаття 303

Стаття 231 Стаття 304

Стаття 232 Стаття 305

Стаття 233 Стаття 306

Стаття 234 Стаття 307

Стаття 235 Стаття 308

Стаття 236(*) Стаття 309

Стаття 237 (скасована) —

Стаття 238 Стаття 310

Стаття 239 Стаття 311

Стаття 240 Стаття 312

Стаття 241 (скасована) —

Стаття 242 (скасована) —

Стаття 243 (скасована) —

Стаття 244 (скасована) —

Стаття 245 (скасована) —

Стаття 246 (скасована) —

417

Заключні положення Заключні положення

Стаття 247 Стаття 313

Стаття 248 Стаття 314

<< | >>
Источник: Татам Алан. Право Європейського Союзу; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Переклад з англійської. — К.: "Абрис",1998. - 424 с. 1998

Еще по теме Інститути:

  1. РОЗДІЛ 1 ІНТЕГРАЦІЯ ПОВОЄННОЇ ЄВРОПИ
  2. РОЗДІЛ 2 ІНСТИТУТИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА
  3. Співробітництво у галузі юстиції і внутрішніх справ
  4. ПРИРОДА ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА
  5. БАНКІВСЬКА СПРАВА
  6. Інститути
  7. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
  8. Злочини у сфері нотаріальної діяльності: кримінально-правова характеристика
  9. 2.1. Об’єкти прав інтелектуальної власності за чинним законодавством України
  10. ВСТУП
  11. 1.1. Поняття трудових спорів, конфліктів та їх позовний і непозовний характер
  12. 1.3. Причини і підстави виникнення трудових спорів і конфліктів за сучасних ринкових умов національної економіки
  13. ВИСНОВКИ